Then Again, Maybe You Were Right - La Dispute

I spoke too soon, it seems, for you made a home in my dreams.

While I slept you kept running yourself through my head,

Like, «I won’t be dead yet."I said, «You don’t understand.

We had no control.

They stole it;

love’s been so unfair to me.»

«But see, boy, that’s my point.

You must move on.»

Then felt her ghost move in me.

I heard her voice call out my name but this time it faded out — away.

«I'll bury it today.»

So I breathed her name out into a cold, cold room,

Watched her ghost ascend the walls and then dissolve,

«This time I choose to let her go.

I will not let my fear become the only world I’ve ever known.

I know my heart, kiss my mouth, set me free — I’ve wounds to mend.

And we’ll be more than friends, my dear;

I fear I’ve changed my mind again.»

«But boy, you’re too late.

Oh, God, it’s too late.»

Здається, я заговорив надто рано, бо ти влаштував дім у моїх мріях.

Поки я спав, ти постійно крутився в моїй голові,

Наприклад: «Я ще не помру». Я сказав: «Ти не розумієш.

Ми не мали контролю.

Вони вкрали його;

кохання було таким несправедливим до мене».

«Але бачиш, хлопче, це моя думка.

Ви повинні рухатися далі».

Потім відчув, як її привид рухався в мені.

Я чув, як її голос називала моє ім’я, але цього разу затих — геть.

«Я поховаю це сьогодні».

Тож я видихнув її ім’я в холодну, холодну кімнату,

Дивився, як її привид піднімається на стіни, а потім розчиняється,

«Цього разу я вирішив відпустити її.

Я не дозволю своєму страху стати єдиним світом, який я коли-небудь знав.

Я знаю своє серце, цілую мій уста, звільни мене — я маю залікувати рани.

І ми будемо більше ніж друзі, мій любий;

Боюся, що знову передумав».

«Але, хлопче, ти запізнився.

Господи, вже пізно».