Harder Harmonies - La Dispute

Like a shadow on a shadow, a phantom in a film strip

Faint glimmer of the past trapped in mother’s old slides

Sits still in the apartment while sifting through some pictures

Of the child that he once was and the sense of hope they framed

«It's a shame»

And I fear that fate while the humming from the street keeps me awake

He says, «I let life get twisted

Get worn out, torn up, and late with the rent.

And

Now nothing makes sense except the bench and that piano

A feeling nearing order when I’m pressing down the chords.»

And he plays

And it swells and breaks, but what’ll it take to make my life sound like that

And brings a fever, a dream of sweat and ecstasy

A kiss on every hammer hit that follows as the keys fall down and

Bring an order first, then chaos, then a calm, that

Paints every shift in murals on the wall.

And

It presses to your neck

It clutches to your hips

Softly sings to you of fireworks and God and art and sex and it’s strange-

That it feels so right when nothing else does

But all the while he’s playing there’s a humming

Coming up and through the window from outside

And even he has to admit a certain melody in it, but then why can’t he

harmonize?

It’s like the city’s got it’s own song but he can’t play along

He sees the notes as they fly by but always plays them wrong

And in the bathroom it gets blurry, gets warm and distorted

Like light pushed the orange of the pillbox he poured in

His palm.

It falls to the floor, he smiles as it hits

«Sounds a little like an instrument.»

Like a voice in the choir, that hum and that drumbeat of life as an art-form and

Fire through the streets that keep moving us in silence to phantom baton sweeps

Keep tapping to the tempo of our feet

And all the ones who seem to fit the best into the chorus never notice there’s

a song

And the ones who seem to hear it end up tortured by the chords when they fail

to find

A way to sing along

And when you sing the wrong thing it all starts collapsing

Starts to ring out and feedback, starts lapsing and crashing, on notes that

don’t clash

But that never quite feel like they match

And I never quite feel like mine match

There’s a melody in everything

I’m trying to find a harmony but

Nothing seems to work

Nothing seems to fit

There’s a melody in everything

I’m trying to find a harmony but

Nothing seems to work

Nothing seems to fit

There’s a melody in everything

I’m trying to find a harmony but

Nothing seems to work

Nothing fits

Як тінь на тіні, привид у кіностріці

Слабкий проблиск минулого, застряг у старих маминих гірках

Сидить нерухомо в квартирі, переглядаючи фотографії

Про дитину, якою вона колись була, і відчуття надії, яку вони створили

«Це ганьба»

І я боюся цієї долі, поки дзижчання з вулиці не дозволяє мені спати

Він говорить: «Я дозволив життю закрутитися

Зношені, порвані і запізнилися з орендою.

І

Тепер ніщо не має сенсу, окрім лавки та цього піаніно

Відчуття, що наближається до порядку, коли я натискаю на акорди».

І він грає

І воно набухає й ламається, але що потрібне, щоб моє життя звучало так

І викликає гарячку, сон про пот і екстаз

Поцілунок при кожному ударі молотка, який слідує, коли ключі падають і

Спочатку наведіть порядок, потім хаос, а потім затишшя

Розмальовує кожну зміну розписами на стіні.

І

Він притискається до твоєї шиї

Він притискається за ваші стегна

Тихо співає вам про феєрверки, про Бога, про мистецтво та про секс, і це дивно...

Це відчувається так правильно, коли ніщо інше не робить

Але весь час, поки він грає, чується гудіння

Підходить і через вікно ззовні

І навіть він мусить визнати в ньому певну мелодію, але чому тоді він не може

гармонізувати?

Ніби у міста є своя пісня, але він не може підіграти

Він бачить ноти, коли вони пролітають, але завжди відтворює їх неправильно

А у ванній кімнаті вона стає розмитою, нагрівається і спотворюється

Наче світло штовхнуло апельсин доти, в яку він налив

Його долоню.

Він падає на підлогу, він усміхається, як вдаряючись

«Звучить трохи як інструмент».

Як голос у хорі, цей гул і барабанний удар життя як форми мистецтва та

Вогонь вулицями, які продовжують рухати нас в тиші під примарні махові кийками

Продовжуйте натискати в темпі наших ніг

І всі ті, хто, здається, найкраще вписується в приспів, ніколи не помічають цього

пісня

І тих, хто, здається, чує це в кінцевому підсумку мучать акорди, коли вони зазнають невдачі

знайти

Спосіб підспівувати

А коли співаєш не те, все починає руйнуватися

Починає дзвонити та відгукуватися, починає зависати й аварійно згадати, на нотах

не конфліктуйте

Але ніколи не здається, що вони збігаються

І я ніколи не відчуваю, що це моя пара

У всьому є мелодія

Я намагаюся знайти гармонію, але

Здається, нічого не працює

Здається, нічого не підходить

У всьому є мелодія

Я намагаюся знайти гармонію, але

Здається, нічого не працює

Здається, нічого не підходить

У всьому є мелодія

Я намагаюся знайти гармонію, але

Здається, нічого не працює

Нічого не підходить