Тени в театре - Кукрыниксы

В темном зале, холодной тишине

Я на сцене играю Сатане:

Будь со мной до богов, с коленей подниму

Что-то дал он мне, что-то я дал ему.

Оставляя собой не тень, а лед,

Обгоняя меня на шаг вперед,

Сцены меняет роли врет.

Нам, согнувшимся богам,

Не суждено к верхам

Поднять свои большие роли.

Нам не снятся города

Из вымышленных стран

От жадной и порочной воли.

Так и было: он дал мне рай небес,

Я на сцене играю сам себе.

Будь со мной до богов, с коленей подниму —

В это я верить уже не могу.

Оставляя собой не тень, а лед,

Я уже никуда не рвусь вперед,

Я поражен — теперь твой черед.

Нам, согнувшимся богам,

Не суждено к верхам

Поднять свои большие роли.

Нам не снятся города

Из вымышленных стран

От жадной и порочной воли.

У темному залі, холодній тиші

Я на сцені граю Сатані:

Будь зі мною до богів, з колін підніму

Щось дав він мені, щось я дав йому.

Залишаючи собою не тінь, а кригу,

Обганяючи мене на крок вперед,

Сцени змінює ролі бреше.

Нам, богам, що зігнулися,

Не суджено до верхів

Підняти свої величезні ролі.

Нам не сняться міста

З вигаданих країн

Від жадібної та порочної волі.

Так і було: він дав мені рай небес,

Я на сцені граю сам собі.

Будь зі мною до богів, з колін підніму —

У це я вірити вже не можу.

Залишаючи собою не тінь, а кригу,

Я вже нікуди не рвуся вперед,

Я вражений тепер твоя черга.

Нам, богам, що зігнулися,

Не суджено до верхів

Підняти свої величезні ролі.

Нам не сняться міста

З вигаданих країн

Від жадібної та порочної волі.