По раскрашенной душе - Кукрыниксы

Что мне за роль выдала боль с головой,

Нет мне мечты встать у черты роковой.

И никогда я не просил, я так жил,

Болью своей, кровью своей я не дорожил.

По раскрашенной душе моей,

На обратной стороне, написал: «Поверь».

Время развевало в дым следы,

Что осталось мне теперь?

Собирать свои дары.

А временам выпала нам по рукам,

Быть красотой стать высотой дуракам.

Так я терпел жизнью кипел истину имел.

Долго не ждал сил не терял.

Что же нужно вам?

По раскрашенной душе моей,

На обратной стороне, написал: «Поверь».

Время развевало в дым следы,

Что осталось мне теперь?

Собирать свои дары.

По раскрашенной душе моей,

На обратной стороне, написал: «Поверь».

Время развевало в дым следы,

Что осталось мне теперь?

Собирать свои дары.

Що мені за роль видала біль із головою,

Немає мені мрії стати в межі фатальної.

І ніколи я не просив, я так жив,

Болю своєю, кров'ю своєю я не дорожив.

По розфарбованій душі моїй,

На звороті, написав: «Повір».

Час розвівало в дим сліди,

Що лишилося мені тепер?

Збирати свої дари.

А часом випала нам по руках,

Бути красою стати заввишки дурням.

Так я терпів життям, кипів істину мав.

Довго не чекав сили не втрачав.

Що ж вам потрібно?

По розфарбованій душі моїй,

На звороті, написав: «Повір».

Час розвівало в дим сліди,

Що лишилося мені тепер?

Збирати свої дари.

По розфарбованій душі моїй,

На звороті, написав: «Повір».

Час розвівало в дим сліди,

Що лишилося мені тепер?

Збирати свої дари.