Письмо от матери - Кукрыниксы

Чего же мне еще теперь придумать,

О чем теперь еще мне написать?

Передо мной на столике угрюмом

Лежит письмо, что мне прислала мать.

Мне страх не нравится, что ты поэт,

Что ты сдружился с славою плохою.

Гораздо лучше б с малых лет

Ходил ты в поле за сохою.

Стара я стала и совсем плоха,

Но если б дома был ты изначала,

То у меня была б теперь сноха

И на ноге внучонка я качала.

Но ты детей по свету растерял,

Свою жену легко отдал другому,

И без семьи, без дружбы,

Без причал ты с головой

Ушел в кабацкий омут.

В тебе надежды наши не сбылись,

И на душе с того больней и горьше,

Что у отца была напрасной мысль,

Чтоб за стихи ты денег брал побольше.

Хоть сколько б ты ни брал,

Ты не пошлешь их в дом,

И потому так горько речи льются,

Что знаю я на опыте твоем:

«Поэтам деньги не даются».

Я комкаю письмо, я погружаюсь в жуть.

Ужель нет выхода в моем пути заветном?

Но все, что думаю, я после расскажу.

Я расскажу в письме ответном…

Чого мені ще тепер придумати,

Про що тепер ще мені написати?

Переді мною на столиці похмурим

Лежить листа, що мені надіслала мати.

Мені страх не подобається, що ти поет,

Що ти здружився зі славою поганою.

Набагато краще б з малих років

Ходив ти в полі за сохою.

Стара я стала і зовсім погана,

Але якщо б удома був ти означала,

То у мене була б тепер невістка

І на нозі внученя я качала.

Але ти дітей по світу розгубив,

Свою дружину легко віддав іншому,

І без сім'ї, без дружби,

Без причал ти з головою

Пішов у кабацький вир.

У тобі надії наші не справдилися,

І на душі з того хворого і гірше,

Що у батька була марною думка,

Щоб за вірші ти грошей брав побільше.

Хоч скільки б ти не брав,

Ти не пошлеш їх у будинок,

І потому так гірко мови ллються,

Що знаю я на досвіді твоєму:

«Поетам гроші не даються».

Я комкаю листа, я¦занурююся вжах.

Невже немає виходу в моєму шляху заповітному?

Але все, що думаю, я після розповім.

Я розкажу в листі у відповідь…