Ответ матери - Кукрыниксы

Старушка милая, живи, как ты живешь.

Я нежно чувствую твою любовь и память.

Но только ты ни капли не поймешь —

Чем я живу и чем я в мире занят.

Я более всего весну люблю.

Люблю разлив стремительным потоком,

Где каждой щепке, словно кораблю,

Такой простор, что не окинешь оком.

Но пока пока идет метель…

Родимая!

Ну как заснуть в метель?

В трубе так жалобно

И так протяжно стонет.

Захочешь лечь, но видишь не постель,

А узкий гроб и — что тебя хоронят.

Так будто тысяча гнусавейших дьячков,

Поет она плакидой — сволочь-вьюга!

И снег ложится вроде пятачков,

И нет за гробом ни жены, ни друга!

Но время будет, милая, родная!

Она придет, желанная пора!

Недаром мы присели у орудий:

Тот сел у пушки, этот — у пера.

Забудь про деньги ты, забудь про все.

Какая гибель?!

Ты ли это, ты ли?

Ведь не корова я, не лошадь, не осел,

Чтобы меня из стойла выводили!

Я выйду сам, когда настанет срок,

Когда пальнуть придется по планете,

И, воротясь, тебе куплю платок,

Ну, а отцу куплю я штуки эти.

Но пока пока идет метель…

Старенька мила, живи, як ти живеш.

Я ніжно відчуваю твою любов і пам'ять.

Але тільки ти ні краплі не зрозумієш —

Чим я живу і чим я в світі зайнятий.

Я найбільше весну люблю.

Люблю розлив стрімким потоком,

Де кожній трісці, мов кораблю,

Такий простір, що не окинеш оком.

Але поки поки йде хуртовина...

Родима!

Як заснути в хуртовину?

У трубі так жалібно

І так протяжно стогне.

Захочеш лягти, але бачиш не постіль,

А вузька труна і — що тебе ховають.

Так ніби тисяча гнусавих дяків,

Співає вона плакидою — сволота-завірюха!

І сніг лягає на кшталт п'ятачків,

І немає за труною ні дружини, ні друга!

Але час буде, люба, рідна!

Вона прийде, бажана пора!

Недарма ми присіли біля гармат:

Той сів біля гармати, цей — у пера.

Забудь про гроші ти, забудь про все.

Яка загибель?

Ти ли це, ти ли?

Адже не корова я, не кінь, не ос,

Щоб мене зі стійла виводили!

Я вийду сам, коли настане термін,

Коли пальнути доведеться по планеті,

І, повернувшись, тобі куплю хустку,

Ну, а батькові куплю я ці штуки.

Але поки поки йде хуртовина...