Не ругайтесь! - Кукрыниксы

Нет любви ни к деревне, ни к городу,

Как же смог я ее донести?

Брошу все.

Отпущу себе бороду

И бродягой пойду по Руси.

Позабуду поэмы и книги,

Перекину за плечи суму.

Оттого что в полях забулдыге

Ветер больше поет, чем кому.

Припев:

Не ругайтесь!

Такое дело!

Не торговец я на слова.

Запрокинулась и отяжелела

Золотая моя голова.

Провоняю я редькой и луком

И, тревожа вечернюю гладь,

Буду громко сморкаться в руку

И во всем дурака валять.

И не нужно мне лучшей удачи,

Лишь забыться и слушать пургу.

Оттого, что без этих чудачеств

Я прожить на земле не могу.

Припев:

Не ругайтесь!

Такое дело!

Не торговец я на слова.

Запрокинулась и отяжелела

Золотая моя голова.

Не ругайтесь!

Такое дело!

Не торговец я на слова.

Запрокинулась и отяжелела

Золотая моя голова.

Немає кохання ні до села, ні до міста,

Як же зміг я її донести?

Кину все.

Відпущу собі бороду

І бродягою піду по Русі.

Забуду поеми і книги,

Перекину за плечі суму.

Тому що в полях забулдизі

Вітер співає більше, ніж кому.

Приспів:

Не сваріться!

Таке діло!

Не торговець я на слова.

Закинулася і обважніла

Золота моя голова.

Провонюю я редькою та луком

І, турбуючи вечірню гладь,

Буду голосно сморкатися в руку

І всім дурня валяти.

І не потрібно мені кращої удачі,

Лише забути і слухати пургу.

Тому, що без цих дивацтв

Я прожити на землі не можу.

Приспів:

Не сваріться!

Таке діло!

Не торговець я на слова.

Закинулася і обважніла

Золота моя голова.

Не сваріться!

Таке діло!

Не торговець я на слова.

Закинулася і обважніла

Золота моя голова.