Лунный свет - Кукрыниксы

Весело играет на воде

Полный месяц и зовет

Парня с девушкой к себе.

Весело смеются в лодке те,

У кого в любви предел

Не наступит и во сне.

Но парень тут сорвался,

В любви луне признался,

За то, что есть любовь

К девушке, с которой в этом море

Места нет печали и тревоге.

Нежные глаза девчушки тут

Заблестели, и луна

Подмигнула парню вдруг.

И по водной глади как дельфин

Приближалась она к ним,

Глаз лаская и маня.

Но парень тут сорвался,

В любви луне признался,

За то, что есть любовь

К девушке, с которой в этом море

Места нет печали и тревоге.

Но парень тут сорвался,

В любви луне признался,

За то, что есть любовь,

Прыгнул он в желании поцелуя,

В брызги всю разбил шалунью.

И ушел на дно с мечтой в любовь.

Весело грає на воді

Повний місяць і кличе

Хлопця з дівчиною до себе.

Весело сміються в човні ті,

У кого в любові межа

Не настане і у сні.

Але хлопець тут зірвався,

У любові місяці зізнався,

За те, що є кохання

До дівчини, з якою в цьому морі

Місця немає смутку та тривозі.

Ніжні очі дівчата тут

Заблищали, і місяць

Підморгнула хлопцю раптом.

І по водній гладі як дельфін

Наближалася вона до них,

Око пестить і маня.

Але хлопець тут зірвався,

У любові місяці зізнався,

За те, що є кохання

До дівчини, з якою в цьому морі

Місця немає смутку та тривозі.

Але хлопець тут зірвався,

У любові місяці зізнався,

За те, що є кохання,

Стрибнув він у бажанні поцілунку,

У бризки всю розбив пустуном.

І пішов на дно з мрією в любов.