Колокола - Кукрыниксы

Говорят, из глубин нашей милой души

Вырывается крик, если ты ещё жив.

Я уже не хочу оставаться с собой

Наедине, этот сорванный крик хуже боли во мне.

И играет со мной, разрывает меня,

Посылает за мной суетного коня.

Я ворвусь в этот мир, в стаю гончих огня,

Я изведу свою душу на нет, не жалея себя.

Припев:

Каждый день зовут цветные купола,

Каждый день по нам звонят колокола.

Правды нет, и нить надёжней, чем слова.

Оставляя жить, поют колокола.

Не оставил меня думать наедине,

Много сделал ли я и, что сделали мне.

Я ещё поживу, я ещё похожу по той земле,

Где встречают меня и, где нравится мне.

Припев:

Каждый день зовут цветные купола,

Каждый день по нам звонят колокола.

Правды нет, и нить надёжней, чем слова.

Оставляя жить, поют колокола.

Каждый день зовут цветные купола,

Каждый день по нам звонят колокола.

Правды нет, и нить надёжней, чем слова.

Оставляя жить, поют колокола.

Кажуть, із глибин нашої милої душі

Виривається крик, якщо ти ще живий.

Я вже не хочу залишатися з собою.

Наодинці, цей зірваний крик гірший за біль у мені.

І грає зі мною, розриває мене,

Посилає за мною суєтного коня.

Я вторгнуся в цей світ, встаю гончаків вогню,

Я зведу свою душу на ні, не шкодуючи себе.

Приспів:

Щодня звуть кольорові бані,

Щодня по нах дзвонять дзвони.

Правди немає, і ніти надійнішою, ніж слова.

Залишаючи жити, співають дзвони.

Не залишив мене думати наодинці,

Чи багато зробив я і, що зробили мені.

Я ще поживу, я ще схожу по тій землі,

Де зустрічають мене і, де мені подобається.

Приспів:

Щодня звуть кольорові бані,

Щодня по нах дзвонять дзвони.

Правди немає, і ніти надійнішою, ніж слова.

Залишаючи жити, співають дзвони.

Щодня звуть кольорові бані,

Щодня по нах дзвонять дзвони.

Правди немає, і ніти надійнішою, ніж слова.

Залишаючи жити, співають дзвони.