Грубым даётся радость - Кукрыниксы

Грубым даётся радость,

Нежным дается печаль.

Мне ничего не надо,

Мне никого не жаль.

Жаль мне себя немного,

Жалко бездомных собак,

Эта прямая дорога

Меня привела в кабак.

Что ж вы ругаетесь, дьяволы?

Иль я не сын страны?

Каждый из нас закладывал

За рюмку свои штаны.

Мутно гляжу на окна,

В сердце тоска и зной.

Катится, в солнце измокнув,

Улица передо мной.

А на улице мальчик сопливый.

Воздух поджарен и сух.

Мальчик такой счастливый

И ковыряет в носу.

Ты ковыряй, мой милый,

Суй туда палец весь,

Только вот с этой силой

В душу свою не лезь.

Я уж готов... Я робкий...

Глянь на бутылок рать!

Я собираю пробки -

Душу мою затыкать.

Мутно гляжу на окна,

В сердце тоска и зной.

Катится, в солнце измокнув,

Улица передо мной.

Грубим дається радість,

Ніжним дається сум.

Мені нічого не треба,

Мені нікого не шкода.

Жаль мені себе трохи,

Жаль бездомних собак,

Ця пряма дорога

Мене привела до шинку.

Що ж ви лаєтеся, дияволи?

Чи я не син країни?

Кожен із нас закладав

За чарку свої штани.

Мутно дивлюся на вікна,

У серці туга і спека.

Катиться, в сонці вимокнувши,

Вулиця переді мною.

А на вулиці хлопчик сопливий.

Повітря підсмажене і сухе.

Хлопчик такий щасливий

І колупає в носі.

Ти колупай, мій любий,

Суй туди палець весь,

Тільки ось із цією силою

В свою душу не лізь.

Я вже готовий... Я боязкий...

Глянь на пляшок рати!

Я збираю пробки -

Душу мою затикати.

Мутно дивлюся на вікна,

У серці туга і спека.

Катиться, в сонці вимокнувши,

Вулиця переді мною.