Фаворит Солнца - Кукрыниксы

Боли нет, я ослеплен, и нет веры.

Как может свет мне дать все и без меры,

Так часто дарит он нам одинокий луч.

Я смотрю на небо — оно все нелепо,

И солнце в небе, я сам это небо,

Я дотянулся до грани и стал немым.

Свои имена я никак не менял,

Свои голоса я всегда узнавал,

Моими руками ломалась земля,

Своими словами я всех удивлял.

Солнца луч меня толкает и греет,

Несет поперек пути и не верит,

Что я, оказавшись один, без него, велик.

Как отец, меня коснется и спросит,

За все слова прожжет, за все с меня спросит,

И, лишь спустившись на землю, совсем сгорит

Свои имена я никак не менял,

Свои голоса я всегда узнавал,

Моими руками ломалась земля,

Своими словами я всех удивлял.

Болю немає, я засліплений, і немає віри.

Як може світло мені дати все і без міри,

Так часто дарує він нам одинокий промінь.

Я дивлюся на небо — воно все безглуздо,

І сонце в небі, я сам це небо,

Я дотягнувся до грані і став німим.

Свої імена я ніяк не міняв,

Свої голоси я завжди дізнавався,

Моїми руками ламалася земля,

Своїми словами я всіх дивував.

Сонця промінь мене штовхає і гріє,

Несе поперек шляху і не вірить,

Що я, опинившись один, без нього, великий.

Як батько, мене торкнеться і спитає,

За все слова пропалить, за все з мене запитає,

І, лише спустившись на землю, зовсім згорить

Свої імена я ніяк не міняв,

Свої голоси я завжди дізнавався,

Моїми руками ламалася земля,

Своїми словами я всіх дивував.