Экклезиаст - Кукрыниксы

Свой черед всему — всему и всякому придет,

Под небом всякой вещи будет срок.

Богатый или нищий одинок, бросаешь или ищешь

Время жить и время загибаться, говорить и молчать.

И время разрушаться, обнимать и не лгать

И время уклоняться от объятий, все бросать, рыдать и смеяться.

Все уйдет в дым, в прах, и все придет из праха.

Все найдут стыд и страх, кто даже жил без страха

Не найдет под солнцем тень, кто хочет все замазать,

Кто всю жизнь жрал людей — сожрет грязь, слякоть.

И предал сердце я тому, что бы познать мудрость,

Различать радость, боль, безумие и глупость.

И лишь понял, это все — томление духа в мудрости: печаль, скорбь.

Умножать все это глупо.

Своя черга всьому— всьому і всякому прийде,

Під небом будь-якої речі буде термін.

Багатий або жебрак самотній, кидаєш чи шукаєш

Час жити і час загинатися, говорити і мовчати.

І час руйнуватися, обіймати і не брехати

І час ухилятися від обіймів, все кидати, ридати і сміятися.

Все піде в дим, в прах, і все прийде з праху.

Усі знайдуть сором і страх, хто навіть жив без страху

Не знайде під сонцем тінь, хто хоче все замазати,

Хто все життя жер людей — зжере бруд, сльоту.

І продав серце я тому, що би пізнати мудрість,

Розрізняти радість, біль, божевілля та дурість.

І тільки зрозумів, це все—томлення духу в мудрості: смуток, скорбота.

Помножувати все це безглуздо.