Дождь смывает всё! - Кукрыниксы

Дождь смывает всё — тонких линий гроз,

Дождь смывает всё — капли слез,

На твоих щеках вижу только дождь

В наших двух руках лишь дрожь

Как часто хочется жить, наблюдать, верить, говорить…

Кто может больше любить, оставлять у себя, дарить?

И в этом море огней мы стоим наедине…

Чего еще нужно ей?

Что еще нужно мне?

Дождь смывает всё — пыль застывших лиц,

Дождь смывает всё — нет границ,

На твоих щеках вижу только дождь

В наших двух руках лишь дрожь

Как часто хочется жить, наблюдать, верить, говорить…

Кто может больше любить, оставлять у себя, дарить?

И в этом море огней мы стоим наедине…

Чего еще нужно ей?

Что еще нужно мне?

Как часто хочется жить, наблюдать, верить, говорить…

Кто может больше любить, оставлять у себя, дарить?

И в этом море огней мы стоим наедине…

Чего еще нужно ей?

Что еще нужно мне?

Дощ змиває все тонких ліній гроз,

Дощ змиває все— краплі сліз,

На твоїх щоках бачу лише дощ

У наших двох руках лише тремтіння

Як часто хочеться жити, спостерігати, вірити, говорити.

Хто може більше любити, залишати у себе, дарувати?

І в цьому морі вогнів ми стоїмо наодинці…

Чого ще треба їй?

Що ще треба мені?

Дощ змиває все— пил застиглих облич,

Дощ змиває все — немає меж,

На твоїх щоках бачу лише дощ

У наших двох руках лише тремтіння

Як часто хочеться жити, спостерігати, вірити, говорити.

Хто може більше любити, залишати у себе, дарувати?

І в цьому морі вогнів ми стоїмо наодинці…

Чого ще треба їй?

Що ще треба мені?

Як часто хочеться жити, спостерігати, вірити, говорити.

Хто може більше любити, залишати у себе, дарувати?

І в цьому морі вогнів ми стоїмо наодинці…

Чого ще треба їй?

Що ще треба мені?