Долгой дорогой - Кукрыниксы

Долгой, долгою дорогой

Шел, не боясь ни черта, ни Бога.

Шел, под маской скрыв тревогу,

По пыльной траве, по сухому песку.

Шел и нес все свое в кармане:

Спички, нож, кошелек с деньгами,

Которых хватило бы только на камень

И мыла кусок, и веревку к нему.

А вокруг безумно ярко светит солнце,

И раскинулась лугами без начала, без конца

Та земля, куда уходит, чтоб вернуться,

Утром чистая роса.

Прикоснувшись к огню покоя,

Понемногу растаял лед,

Растворился на летнем зное,

И боль утихнет, и обида пройдет.

Много ли ты потерял, не знаешь,

Много ли ты нашел?

— Да нет.

Верь и живи, верь и угадаешь,

Когда впереди покажется свет.

А вокруг безумно ярко светит солнце,

И раскинулась лугами без начала, без конца

Та земля, куда уходит, чтоб вернуться,

Утром чистая роса.

Довгою, довгою дорогою

Ішов, не боючись ні риса, ні Бога.

Ішов, під маскою сховавши тривогу,

По пиловій траві, по сухому піску.

Ішов і ніс усе своє в кишені:

Сірники, ніж, гаманець з грошима,

Яких вистачило би тільки на камінь

І мила шматок, і мотузку до ним.

А навколо шалено яскраво світить сонце,

І розкинулася луками без початку, без кінця

Та земля, куди йде, щоб повернутися,

Вранці чиста роса.

Доторкнувшись до вогню спокою,

Потроху розтанув лід,

Розчинився на літньому спеку,

І болю вщухне, і образа пройде.

Багато ти ти втратив, не знаєш,

Чи багато ти знайшов?

- Та ні.

Вір і живи, вір і вгадаєш,

Коли попереду з'явиться світло.

А навколо шалено яскраво світить сонце,

І розкинулася луками без початку, без кінця

Та земля, куди йде, щоб повернутися,

Вранці чиста роса.