Чёрный человек - Кукрыниксы

Друг мой, друг мой, я очень и очень болен.

Сам не знаю, откуда взялась эта боль.

То ли ветер свистит над пустым и безлюдным полем,

То ль, как рощу в сентябрь, осыпает мозги алкоголь.

Припев:

Черный, черный человек, черный, черный, черный человек,

На кровать ко мне садится.

Черный, черный человек, черный, черный, черный человек,

На кровать ко мне садится.

«Слушай, слушай», — хрипит он, смотря мне в лицо,

Я не видел, чтоб кто-нибудь из подлецов.

Так ненужно и глупо страдал бессонницей.

Сам все ближе и ближе клонится.

Ах ты, ночь!

Что ты, ночь, наковеркала?

Я один стою и — разбитое зеркало…

Припев:

Черный, черный человек, черный, черный, черный человек,

На кровать ко мне садится.

Черный, черный человек, черный, черный, черный человек,

На кровать ко мне садится.

Черный, чёрный, пальцем водит по мерзкой книге

И, гнусавя, как над усопшим монах.

Читает жизнь мне прохвоста и забулдыги,

Нагоняя в душу тоску и страх.

Ах ты, ночь!

Что ты, ночь, наковеркала?

Я один стою и — разбитое зеркало…

Ах ты, ночь!

Что ты, ночь, наковеркала?

Я один стою и — разбитое зеркало…

Припев:

Черный, черный человек, черный, черный, черный человек,

На кровать ко мне садится.

Черный, черный человек, черный, черный, черный человек,

На кровать ко мне садится.

Месяц умер, месяц умер и в окошке рассвет.

Ах ты, ночь!

Что ты, ночь, наковеркала?

Я в цилиндре стою.

Никого со мной нет.

Я один… Я один… И — разбитое зеркало…

Друг мій, друг мій, я дуже хворий.

Сам не знаю, звідки узявся цей біль.

То ветер свистить над порожнім і безлюдним полем,

То, як гай у вересень, обсипає мізки алкоголь.

Приспів:

Чорний, чорна людина, чорна, чорна, чорна людина,

На ліжко до мене сідає.

Чорний, чорна людина, чорна, чорна, чорна людина,

На ліжко до мене сідає.

«Слухай, слухай»,— хрипить він, дивлячись мені в обличчя,

Я не бачив, щоб хтось із негідників.

Так непотрібно і безглуздо страждав на безсоння.

Сам усе ближче і ближче хилиться.

Ахти, ніч!

Що ти, ніч, накидала?

Я один стою і розбите дзеркало.

Приспів:

Чорний, чорна людина, чорна, чорна, чорна людина,

На ліжко до мене сідає.

Чорний, чорна людина, чорна, чорна, чорна людина,

На ліжко до мене сідає.

Чорний, чорний, пальцем водить по мерзотній книзі

І, гнусуючи, як над покійним чернець.

Читає життя мені прохвоста і забулдиги,

Наганяючи в душу тугу і страх.

Ахти, ніч!

Що ти, ніч, накидала?

Я один стою і розбите дзеркало.

Ахти, ніч!

Що ти, ніч, накидала?

Я один стою і розбите дзеркало.

Приспів:

Чорний, чорна людина, чорна, чорна, чорна людина,

На ліжко до мене сідає.

Чорний, чорна людина, чорна, чорна, чорна людина,

На ліжко до мене сідає.

Місяць помер, місяць помер і в віконці світанок.

Ахти, ніч!

Що ти, ніч, накидала?

Я в циліндрі стою.

Нікого зі мною немає.

Я один... Я один... І — розбите дзеркало...