Увезу тебя я в тундру - Кола Бельды, Инструментальный ансамбль «Мелодия», Марк Григорьевич Фрадкин

Увезу тебя я в тундру,

Увезу к седым снегам,

Белой шкурою медвежьей

Брошу их к твоим ногам.

По хрустящему морозу

Поспешим на край земли

И среди сугробов дымных

Затеряемся вдали.

Мы поедем, мы помчимся

На оленях утром ранним

И отчаянно ворвёмся

Прямо в снежную зарю.

Ты узнаешь, что напрасно

Называют Север Крайним,

Ты увидишь, он бескрайний,

Я тебе его дарю.

Увезу тебя я в тундру,

Увезу тебя одну,

Пёстрым северным сияньем

Твои плечи оберну.

Звёздный иней загорится

На ресницах серебром,

Сколько хочешь самоцветов

Мы с тобою соберём.

Мы поедем, мы помчимся

На оленях утром ранним

И отчаянно ворвёмся

Прямо в снежную зарю.

Ты узнаешь, что напрасно

Называют Север Крайним,

Ты увидишь, он бескрайний,

Я тебе его дарю.

Увезу тебя я в тундру,

И тогда поймешь ты вдруг,

Почему к себе так манит,

Так зовет Полярный круг.

Ничего, что здесь метели,

Не беда, что холода,

Если ты полюбишь Север,

Не разлюбишь никогда.

Мы поедем, мы помчимся

На оленях утром ранним

И отчаянно ворвёмся

Прямо в снежную зарю.

Ты узнаешь, что напрасно

Называют Север Крайним,

Ты увидишь, он бескрайний,

Я тебе его дарю.

Заберу тебе я в тундру,

Відвезу до сивих снігів,

Білою шкурою ведмежою

Кину їх до твоїх ніг.

По хрумкому морозу

Поспішаємо на край землі

І серед кучугур димних

Загубимося вдалині.

Ми поїдемо, ми помчимося

На оленях рано вранці

І відчайдушно увірвемося

Прямо в снігову зорю.

Ти дізнаєшся, що марно

Називають Північ Крайнім,

Ти побачиш, він безмежний,

Я тобі його дарую.

Заберу тебе я в тундру,

Відвезу тебе одну,

Строкатим північним сяйвом

Твої плечі оберну.

Зірковий іній загориться

На вії сріблом,

Скільки хочеш самоцвітів

Ми з тобою зберемо.

Ми поїдемо, ми помчимося

На оленях рано вранці

І відчайдушно увірвемося

Прямо в снігову зорю.

Ти дізнаєшся, що марно

Називають Північ Крайнім,

Ти побачиш, він безмежний,

Я тобі його дарую.

Заберу тебе я в тундру,

І тоді зрозумієш ти раптом,

Чому до себе так манить,

Так кличе Полярне коло.

Нічого, що тут хуртовини,

Не біда, що холоди,

Якщо ти полюбиш Північ,

Не розлюбиш ніколи.

Ми поїдемо, ми помчимося

На оленях рано вранці

І відчайдушно увірвемося

Прямо в снігову зорю.

Ти дізнаєшся, що марно

Називають Північ Крайнім,

Ти побачиш, він безмежний,

Я тобі його дарую.