Spit & Shine - Kirsty McGee

I’ll work my way i always have

I’ll do whatever you choose

I’ll mend your clothes i’ll make your bed

I’ll spit and shine your shoes

I’ve wintered in italian sun

I’ve summered in a caravan

But i know you’re a busy man

And i must work my way

I’ve followed workers on the land

Pulled daffodils with callused hands

Seen comets rise in cut-glass skies

That curve around the moon

Been driven fast on icy roads

By drivers i don’t even know

But so long as i get where i must go

I’ll work my way

I’ll work my way, i’ll work my way

I’ll work my way, i’ll work my way

I work my way i travel light

And i sleep easy every night

And dream of things i’ll never own

And places i have never been

See there’s a river in my veins

That whispers ever in my ear

The names of places far from here

That still i long to see

But every freedom has its price

These aching hands these tired eyes

And on my face the laughter lines

Are interspersed with tears

And though my feet are brown with clay

This restlessness won’t let me stay

And wretched though my moving is

I cannot linger here

So i will rise before the dawn

When sleep’s dead weight lies on your arm

Before the sun burns off the mist

You’ll wake to find me gone

Sure i might return someday

Like the bad penny in your change

But restlessness rides in my veins…

And i must work my way

Я буду працювати так, як завжди

Я зроблю все, що ви виберете

Я поламу твій одяг, застелю твоє ліжко

Я плюну та почистлю твої черевики

Я зимував під італійським сонцем

Я літав у каравані

Але я знаю, що ти зайнята людина

І я мушу працювати по-своєму

Я слідував за робітниками на землі

Витягнув нарциси мозолистими руками

Побачені комети здіймаються в скляному небі

Ця крива навколо місяця

Швидко їздив на зледенілих дорогах

За водіями я навіть не знаю

Але поки я добираюся туди, куди мені потрібно йти

Я буду працювати по-своєму

Я буду працювати по-своєму, я буду працювати по-своєму

Я буду працювати по-своєму, я буду працювати по-своєму

Я працюю як подорожую легко

І щовечора я сплю спокійно

І мріяти про речі, якими я ніколи не володітиму

І місця, де я ніколи не був

Подивіться, у моїх венах річка

Це завжди шепоче мені на вухо

Назви місць, далеких звідси

Це я ще хочу побачити

Але кожна свобода має свою ціну

Ці хворі руки ці втомлені очі

І на моєму обличчі зморшки сміху

Перемежуються сльозами

І хоча мої ноги коричневі від глини

Ця неспокійність не дає мені залишитися

І жалюгідний мій рух

Я не можу тут затримуватися

Тому я встану до світанку

Коли мертвий тягар сну лежить на вашій руці

Перш ніж сонце спалить туман

Ви прокинетеся і побачите, що мене немає

Звісно, ​​колись можу повернутися

Як погана копійка у вашій здачі

Але в моїх жилах тече неспокій…

І я мушу працювати по-своєму