Rebecca - Kirsty McGee

Morning comes, so full of its own importance

With a single piece of gold upon its tongue

To chase away the shadows so they hide under the stones

Until the afternoon when they grow long

And in the summer morning comes, it comes too early

When in the winter she will always come too late

You can’t rely on the morning to awake you

Because mornings never give, they only take, take, take

Summer’s child, you’re prettiest when you’re sober

With a tied and tattered promise in your mouth

To chase away his demons so they hide under the stones

You only give him him so much

Then you head for home

For he will follow, like a swallow, ever after

As well you know for you have planted every seed

He can rely upon your being there to meet him

But how long you will be there you will not concede…

Mm mmm, mmm mmm, mmm…

Evening comes and I will not fight the darkness

For the darkness holds forgetfulness and sleep

I won’t chase away the shadows if they hide me

For they hide me from the vigilance she keeps

And you would not lead a thirsty horse to water

Like you would not heed a beggar in the street

Your only thoughts are for yourself, for your own sanity and health

And while you kick over the traces you just take, take, take

And you…

Oh, you break me every day

And your heart is a hard stone at my heel

Oh, Rebecca, cease to be

Oh, cease your torturing of me

Oh, cease your endless trials and troubling of my brain

Rebecca, you could drive a man insane…

Mm mmm-mmm, mmm mmm-mmm, mmm…

Mm-mm-mm-mmm, mm-mmm-mmm, mmm mmm…

Mm-mm-mm-mmm, mm-mmm-mmm-mmm, mmm mmm…

Mm-mm-mm-mmm, mm-mmm-mmm-mmm, mmm mmm…

Приходить ранок, такий сповнений власної важливості

Із єдиним шматком золота на язиці

Щоб прогнати тіні, щоб вони сховалися під камінням

До полудня, коли вони довго ростуть

А літній ранок настає, надто рано

Коли взимку вона завжди прийде надто пізно

Ви не можете розраховувати на те, що ранок вас розбудить

Бо ранки ніколи не дають, вони тільки беруть, беруть, беруть

Літня дитина, ти найкрасивіша, коли ти тверезий

Із зав’язаною та пошарпаною обіцянкою в роті

Щоб прогнати його демонів, щоб вони сховалися під камінням

Ви даєте йому так багато

Тоді ви прямуєте додому

Бо він буде слідувати, як ластівка, завжди

Ви також знаєте, що посіяли кожне зернятко

Він може покластися на вашу зустріч із ним

Але скільки ви там пробудете, ви не погодитеся…

Мм ммм, ммм ммм, ммм…

Настане вечір, і я не буду боротися з темрявою

Бо темрява тримає забуття і сон

Я не прожену тіні, якщо вони мене приховають

Бо вони ховають мене від пильності, яку вона зберігає

І спраглих коней до води не поведеш

Як ви б не зважали на жебрака на вулиці

Ваші думки тільки про себе, про власний розсудливість і здоров’я

І поки ви перебиваєте сліди, ви просто берете, берете, берете

І ти…

О, ти ламаєш мене щодня

І твоє серце — твердий камінь у  моїх п’ятах

О, Ребекка, перестань бути

О, припиніть катувати мене

О, припиніть свої нескінченні випробування та турботи мого мозку

Ребекка, ти можеш звести чоловіка з розуму…

Мм ммм-ммм, ммм ммм-ммм, ммм…

Мм-мм-мм-ммм, мм-ммм-ммм, ммм ммм...

Мм-мм-мм-ммм, мм-ммм-ммм-ммм, ммм ммм...

Мм-мм-мм-ммм, мм-ммм-ммм-ммм, ммм ммм...