Static - Kirsty McGee

I fell asleep in trieste harbour with my back against the wall

And i swear we’re only half awake till something sees us fall

And all the houses in the harbour were as ripe as watermelons

In the afternoon cathedral of the red hot july sun

I held my head under the water of a fountain clear as glass

And i lay my head upon your heart when you lay on the grass

There was a bird and i remember how it flew across the sun

And how its shadow fell upon us as the clouds moved in

I fell asleep in massachusetts with my head against the wall

And i slept like i was dreaming for a thousand souls

When i raised my head the water was the colour of the sun

And my heart was full of fortune and my head as light as sand

We made love among the pine trees on an island full of butterflies

Where hot successive summers had turned the grass to hay

And all the trees so still above our heads were tender

With the scent of pine and static with both sunlight and forgetfulness

I fell asleep and when i woke up all the world was somehow different

The colours burned more brightly and the sunlight seemed more strong

And i remember blue glass shadows and the fine hair of your arm

And all the clouds in the cathedral of the red hot july sun

Я заснув у гавані Трієста, притулившись спиною до стіни

І я присягаюся, ми лише наполовину прокинулися, поки щось не побачить, що ми впадемо

І всі будинки в гавані були стиглі, як кавуни

У пообідні собор гарячого липневого сонця

Я тримав голову під водою прозорого, як скло, фонтану

І я клажу голову на твоє серце, коли ти лягаєш на траву

Була пташка, і я пригадую, як вона летіла над сонцем

І як на нас впала його тінь, коли хмари наближалися

Я заснув у Массачусетсі, притулившись головою до стіни

І я спав, наче мріяв про тисячу душ

Коли я підняв голову, вода була кольору сонця

І моє серце було повне удачі, а голова легка, як пісок

Ми займалися любов’ю серед сосен на острівні, повному метеликів

Там, де спекотне літо підряд перетворило траву на сіно

І всі дерева, які залишаються над нашими головами, були ніжними

З ароматом сосни та статичністю з сонячним світлом і забуттям

Я заснув, а коли прокинувся, увесь світ був якимось іншим

Кольори горіли яскравіше, а сонячне світло здавалося сильнішим

І я  пам’ятаю блакитні скляні тіні та тонке волосся твоєї руки

І всі хмари в соборі гарячого липневого сонця