Verraten - Kettcar

Noch ein Stück geradeaus und die Straße hinunter

Alles ist so vertraut, alles ist so friedlich

Hat sich nicht viel verändert

Nur der Wagen vom Haus und die Tür steht weit offen

Als wäre jemand kurz aus

Als wäre jemand gegangen, käme gleich zurück

Nimmt dich in den Arm und kümmert sich um dich

Sagt, mach dir keine Sorgen, du bist nicht allein

Und deckt dich zu mit den Worten: Ich werde bei dir sein

Jetzt hier am Zaun mit Blick auf den Garten, mit Blick auf das Haus Ist alles

verraten

Es sind die Gedanken in kurzen Momenten

Gedacht und verdrängt um nicht weiter zu denken

Die Schrankwand im Geiste schon dreimal zerschlagen

Und wenn es so weit ist, kann man es nicht mehr ertragen

Wie man was verkauft, um vorbereitet zu sein

Und jetzt steht man davor und traut sich nicht mal rein

Bleibt einfach nur stehen, und erkennt erst dann

Dass man sich auf den Moment nicht vorbereiten kann

Weil es nicht mal die Chance gab

Weil man einfach gegangen ist

Als würde man ewig noch kommen und gehen und sich sehen

Weil die Worte nicht reichen

Weil Erinnerungen bleiben

Weil das Kind, das gegangen ist, jetzt vor dem Haus stehend

Erkennt und vermisst, dass es kein Kind mehr ist

Ще трохи прямо і по вулиці

Все таке знайоме, все таке мирне

Не сильно змінився

Тільки машина з дому та двері навстіж відчинені

Як хтось на мить

Наче хтось пішов, одразу повернеться

Бере вас на руки і піклується про вас

Каже, не хвилюйся, ти не один

І накриває тебе словами: Я буду з тобою

Зараз тут на паркані виходить на сад, з видом на будинок Є все

зраджувати

Це думки в короткі моменти

Думали і репресували, щоб далі не думати

Вже тричі подумки розбиває стінку

А коли прийде час, вже не витримаєш

Як продати, щоб бути готовим

А тепер стоїш перед ним і навіть не наважуєшся зайти

Просто станьте на місці і тільки тоді впізнайте

Ви не можете підготуватися до моменту

Бо не було навіть шансу

Тому що ти щойно пішов

Ніби ви завжди приходили і йшли і бачили один одного

Бо слів не вистачає

Бо спогади залишаються

Бо той малюк, який пішов, зараз стоїть перед будинком

Усвідомлює і сумує, що це вже не дитина