Szene 2: Die Letzte Schlacht - Kettcar

Eine Welt steht in Flammen, eine Welt steht in Flammen und mittendrin

stehen alle zusammen — oder sind auf dem Weg dorthin

und sie sehen sich um, während der eine sagt, er denkt:

da kommt doch eh nichts bei rum und sich den Rest des Tages schenkt.

Und die letzte Schlacht, mein Kind, beginnt

Keiner spricht es mehr aus, keiner spricht es mehr aus und sagt, wie es ist

Die meisten sind schon längst raus, ohne dass man sie vermisst

Neben ganz großen Entwürfen und hohen Idealen

Müssen — sollen — dürfen, trink aus, ich möchte zahlen.

Und die letzte Schlacht, mein Kind, beginnt

Die Armeen der Altbekannten, die Feuer legten und verbrannten

über Minen, Steigungslauf, den Berg hinauf, hinauf, hinauf

die letzte Schlacht, der Gedanken, die tapfer, mutig, immer wanken

was bricht ein, wer gibt auf?

Den Berg hinauf

Keiner der sich ergibt, keiner der sich ergibt, wenn das Gesicht,

das so müde aussieht nur noch von toten Boxern spricht

und keiner der es erträgt, wenn die Faust zu Boden sinkt

Das Herz noch weiter schlägt, während der Feind langsam eindringt

und den letzten Kampf, mein Kind, gewinnt

Den Berg hinauf, hinauf, hinauf

Die Armeen der Altbekannten, die Feuer legten und verbrannten

über Minen, Steigungslauf, den Berg hinauf, hinauf, hinauf

die letzte Schlacht, der Gedanken, die tapfer, mutig, immer wanken

was bricht ein, wer gibt auf?

Den Berg hinauf

hinauf …

hinauf …

Світ горить, світ горить і посередині

всі стоять разом — або вже в дорозі

і вони озираються, поки один каже, він думає:

все одно нічого не відбувається, і решта дня витрачається даремно.

І починається останній бій, дитино моя

Більше ніхто не говорить це вголос, ніхто більше не говорить це вголос і не говорить так, як є

Більшість із них давно пройшли без упущення

На додаток до дуже великих дизайнів і високих ідеалів

Треба — треба — дозволити випити, я хочу заплатити.

І починається останній бій, дитино моя

Армії знайомих, які підпалили і спалили

над шахтами, нахил біг, на гору, вгору, вгору

останній бій, дум, що хоробрих, відважних, завжди коливаються

що ламається, хто здається?

В гору

Ніхто не здається, ніхто не здається, коли обличчя

що виглядає таким втомленим, лише розмови про мертвих боксерів

і ніхто не витримає, коли кулак впаде на землю

Серце продовжує битися, коли ворог повільно вторгається

і остання битва, дитино моя, виграє

На гору, вгору, вгору

Армії знайомих, які підпалили і спалили

над шахтами, нахил біг, на гору, вгору, вгору

останній бій, дум, що хоробрих, відважних, завжди коливаються

що ламається, хто здається?

В гору

вгору ...

вгору ...