Deiche - Kettcar

Ein Volk steht wieder auf — na toll — bei Aldi brennt noch Licht

Du weißt: Deiche brechen richtig — oder eben nicht

Du hoffst: erste Person plural, weißt: aber nicht mit mir

Es ist schwer zu erlangen und leicht zu verlieren

Nur weil man sich so dran gewöhnt hat, ist es nicht normal

Nur weil man es nicht besser kennt, ist es nicht (noch lange nicht) egal (egal,

egal, egal, …)

Ich habe nicht davon gehört (denn das ist, was passiert)

Mir hat niemand was erzählt

Ich habe nicht davon gelesen (das ist unsere zeit)

Ich bin dabei gewesen

«niemand wird es schlechter…», danke, keiner findet statt

Du weißt: der Kuchen ist verteilt du spürst: die Krümel werden knapp

Und alle um dich herum — wer kann was wofür?

Es ist schwer zu erlangen und leicht zu verlieren

Люди знову встають — ну — в Алді все ще горить світло

Ви знаєте: дамби справді ламаються — або ні

Ви сподіваєтеся: перша особа множини, знайте: але не зі мною

Важко отримати і легко втратити

Те, що ти звик до цього, не означає, що це нормально

Те, що ви не знаєте це краще, не робить його (у жодному разі) неактуальним (це не має значення,

Не важливо, …)

Я про це не чув (тому що так буває)

Мені ніхто нічого не казав

Я не читав про це (це наш час)

я був там

«Ніхто не стає гіршим...», дякую, нічого не відбувається

Знаєш: торт розподілений відчуваєш: крихти закінчуються

І всі навколо — хто що для чого може?

Важко отримати і легко втратити