На дальней пристани (У дальней пристани) - Катя Огонёк

На небе солнышко, как в янтаре.

Лёд первый тронулся, по Ангаре.

Вот вот проснётся всё и зацветет,

На дальней пристани мать сына ждёт.

"Истосковалась я сыночек мой,

Когда ж вернёшься ты опять домой,

В письме ты пишешь, что скучаешь там,

А в сентябре тебя отпустят к нам,

Ты пишешь в лагере угрюмо так,

Привыкнуть к этому нельзя ни как,

А тут на родине бегут ручьи,

И ждут давно тебя друзья твои.

Девчата бойкие, попробуй тронь,

Опять под окнами поёт гармонь,

И слышу часто я "Когда же тёть,

Алёшка сын то ваш домой придёт?"

Рябину красную, что ты сожал,

Отец по пьянки тут вчера сломал,

А помнишь девушку с сестрой живёт,

Она тебя сынок уж очень ждёт."

Вот лето красное совсем ушло,

От сына матери письмо пришло.

Письмо из лагеря на софьин день.

Что написал сынок ты в нём теперь:

"Ой мама милая не жди меня,

Судьбу мою решил седой судья,

А прокурор занёс мне новый срок,

Прощай на век теперь родной порог,

Скотилась с горочки судьба моя,

В тюреме пожизненно останусь я,

Рябина снова пусть весной цветёт,

А та девчонка меня не ждёт!!!!

Поклон земной на всю, и всем друзьям

Ведь тропку горькую, я выбрал сам.

И мне теперь по ней всю жизнь идти,

Ты мама милая меня ПРОСТИ!!!"

На небе солнышко, как в янтаре.

Лёд первый тронулся, по Ангаре.

Вот вот проснётся всё и зацветет,

На дальней пристани мать сына ждёт.

На небі сонечко, як у бурштину.

Крига перша рушила, по Ангарі.

Ось ось прокинеться все і зацвіте,

На дальній пристані мати сина чекає.

"Знудилася я синочок мій,

Коли повернешся ти знову додому,

У листі ти пишеш, що нудьгуєш там,

А у вересні тебе відпустять до нас,

Ти пишеш у таборі похмуро так,

Звикнути до цього не можна ні як,

А тут на батьківщині біжать струмки,

І давно чекають на тебе друзі твої.

Дівчата жваві, спробуй чіпати,

Знову під вікнами співає гармоній,

І чую часто я "Коли ж тітка,

Альошка син то ваш додому прийде?

Горобину червону, що ти шкодував,

Батько по пиятики тут учора зламав,

А пам'ятаєш дівчину із сестрою живе,

Вона тебе синок вже дуже чекає.

Ось літо червоне зовсім пішло,

Від сина матері лист надійшов.

Лист з табору на день Софія.

Що написав синок ти в ньому тепер:

"Ой мама мила не чекай мене,

Долю мою вирішив сивий суддя,

А прокурор заніс мені новий термін,

Прощай на вік тепер рідний поріг,

Скотилася з гірки доля моя,

У в'язниці довічно залишусь я,

Горобина знову нехай навесні цвіте,

А та дівчинка мене не чекає!!

Уклін земний на всю, і всім друзям

Адже стежку гірку, я вибрав сам.

І мені тепер по ній все життя йти,

Ти мама мила мене ПРОСТИ!!!"

На небі сонечко, як у бурштину.

Крига перша рушила, по Ангарі.

Ось ось прокинеться все і зацвіте,

На дальній пристані мати сина чекає.