Колечко обручальное - Катя Огонёк

Я у парохода стояла нарядная,

Уезжал залётка в чужие края:

«Вот тебе колечко, носи, ненаглядная,

Помни обо мне, золотая моя!»

Мне бывало всяко, то горько, то солоно,

Годы пролетали, а я всё ждала.

Был его подарок из чистого золота,

Но, видать, любовь, золотой не была.

Ой, колечко обручальное —

Золотинка на руке.

Ой, любовь моя печальная,

Как слезинка на щеке.

В доме у соседей шампанское пенится,

Ну, а я слезами встречаю зарю.

Вся округа знает, что скоро он женится,

Но не знает, что я ему подарю.

Я своё колечко достану из чарочки

Поднесу на блюдце жене молодой

Будет мой залётка об этом подарочке

Вспоминать до свадьбы своей золотой.

Я у парохода стояла ошатна,

Виїжджав залітка в чужі краї:

«Ось тобі колечко, носи, ненаглядна,

Пам'ятай про мене, золота моя!

Мені бувало всяке, то гірко, то солоно,

Роки пролітали, а я все чекала.

Був його подарунок із чистого золота,

Але, мабуть, любов, золота не була.

Ой, колечко заручне —

Золотинка на руці.

Ой, любов моя сумна,

Як сльозинка на щеці.

У будинку у сусідів шампанське піниться,

Ну, а я сльозами зустрічаю зорю.

Вся округа знає, що скоро він одружиться,

Але не знає, що я йому подарую.

Я своє кільце дістану з чарочки

Піднесу на блюдце дружині молодій

Буде мій залітка про цей подарунок

Згадувати до весілля свого золотого.