Ветер - Катя Огонёк

Унеси, ветер странствий, меня —

Не в холодные синие дали,

Но туда, где бы вольною я

Не знавала б ни мук, ни печалей.

Я хочу вольной быть, как и ты:

Слушать птиц, любоваться рассветом

Ну, так как, я сжигаю мосты,

Иль души моей скорбь безответна?

Припев:

Не гони, поезд, вдаль, не гони

Дай ещё мне с собой разобраться

Лучше мысли мои прогони,

А не то выйдет нам попрощаться.

Ты мне ветер, ответь на вопрос —

Тихим шелестом иль дуновеньем…

Как под стук монотонных колёс

Мне принять без ошибки решение?

Я не вижу пробела в судьбе,

Значит час мой последний уж пробит,

Десять лет — даже ветер тебе,

Не осилить таёжные топи!

Винеси, вітер мандрів, мене—

Не в холодні сині дали,

Але туди, де би вільною я

Не знавала б ні мук, ні печалів.

Я хочу бути вільною, як і ти:

Слухати птахів, милуватися світанком

Ну, тому що, я спалюю мости,

Чи душі моєї скорбота без відповіді?

Приспів:

Не гони, поїзд, вдалину, не гони

Дай ще мені з собою розібратися

Краще думки мої прожени,

А не вийде нам попрощатися.

Ти мені вітер, відповідай на питання

Тихим шелестом чи подувом…

Як під стукіт монотонних коліс

Мені ухвалити без помилки рішення?

Я не бачу прогалини в долі,

Значить, година мій останній вже пробить,

Десять років — навіть вітер тобі,

Не подолати тайгові багна!