Станция Хакинск - Катя Огонёк

Где-то за Уралом ранней зимой

Утром два состава сошлись

Где-то за Уралом город такой

Станция такая — Хакинск

Там в одном составе был спецвагон

И такой же точно в другом

Пацанов набилось в первом битком

И девчат везли во втором

Словно издеваясь, таял первый снежок,

Кто-то плакал, злился и верил

И везли куда-то тех ребят на восток,

А девчонок гнали на север

Расстояние между — десять шагов

Остановка — десять минут

Конвоиры, бросившись стаей волков

Встали и как лошади ржут

А под это ржанье слезы в глазах

С той, да и с другой стороны,

А до этой встречи — боль в кулаках

Нервы и кошмарные сны

Словно издеваясь, таял первый снежок,

Кто-то плакал, злился и верил

И везли куда-то тех ребят на восток,

А девчонок гнали на север

Закричали разом эти и те Так, что содрогнулся перрон

И бесились души около тел

Плюнув на природы закон

Хоть старались зэки время тянуть

Надрывая глотки вдвойне

Тронулись составы в свой дальний путь

В жуткой гробовой тишине

Словно издеваясь, таял первый снежок,

Кто-то плакал, злился и верил

И везли куда-то тех ребят на восток,

А девчонок гнали на север.

Десь за Уралом ранньою зимою

Вранці два склади зійшлися

Десь за Уралом місто таке

Станція така — Хакінськ

Там в одному складі був спецвагон

І такий ж точно в другому

Пацанов набилося в першому битком

І дівчат везли у другому

Немов знущаючись, танув перший сніжок,

Хтось плакав, сердився і вірив

І везли кудись тих хлопців на схід,

А дівчаток гнали на північ

Відстань між — десять кроків

Зупинка— десять хвилин

Конвоїри, кинувшись зграєю вовків

Встали і як коні іржуть

А під це іржання сльози в очах

З того, та й з іншого боку,

А до цієї зустрічі — біль у кулаках

Нерви та кошмарні сни

Немов знущаючись, танув перший сніжок,

Хтось плакав, сердився і вірив

І везли кудись тих хлопців на схід,

А дівчаток гнали на північ

Закричали разом ці і ті Так, що здригнувся перон

І безумилися душі біля тіл

Плюнув на природи закон

Хоч намагалися зеки час тягнути

Надриваючи глотки подвійно

Зрушили склади в свою далеку дорогу

У жахливій труновій тиші

Немов знущаючись, танув перший сніжок,

Хтось плакав, сердився і вірив

І везли кудись тих хлопців на схід,

А дівчаток гнали на північ.