Tu mana Afrika, mana Antarktida - Kaspars Dimiters

Nedzīvojam Āfrikā, —

Sals nāks un dzels,

Sniegs nāks un snigs.

Arī Antarktīdā nē,

Nāks mūs un cels rīts vasarīgs.

Kā jau allaž dzīvojam

Ķīšezera maliņā

Mēs divatā

Un, ja reizēm ledus ies,

Neņem galvā, mīļotā,

Tam jābūt tā,

Jo nedzīvojam

Mēs Āfrikā…

Nedzīvojam Āfrikā, —

Sals nāks un dzels,

Sniegs nāks un snigs.

Arī Antarktīdā nē,

Nāks mūs un cels rīts vasarīgs.

Kā jau allaž dzīvojam

Ķīšezera maliņā

Mēs divatā

Un, ja reizēm uguns ies,

Tad ņem galvā, mīļotā,

Jo nedzīvojam

Antarktīdā…

Kā jau allaž dzīvojam

Ķīšezera maliņā

Mēs divatā

Galvenais ir sadzīvot,

Kur?

Vienalga, mīļotā,

Tam jābūt tā,

Jo nedzīvojam

Mēs pasakā

Kā jau allaž dzīvojam

Ķīšezera maliņā

Mēs divatā

Galvenais ir sadzīvot,

Kur?

Vienalga, mīļotā,

Tam jābūt tā,

Jo nedzīvojam

Mēs pasakā

Не живу в Африці, -

Прийде мороз і пожалить,

Сніг зійде і сніжить.

Не в Антарктиді теж,

Прийде літній ранок і розбудить нас.

Як живемо завжди

На березі озера Кіш

Двоє з нас

І якщо лід іноді йде,

Не бери це близько до серця, моя любов,

Має бути як

Тому що ми не живемо

Ми в Африці…

Не живу в Африці, -

Прийде мороз і пожалить,

Сніг зійде і сніжить.

Не в Антарктиді теж,

Прийде літній ранок і розбудить нас.

Як живемо завжди

На березі озера Кіш

Двоє з нас

І якщо іноді вогонь згасає,

Тоді візьми собі в голову, коханий,

Тому що ми не живемо

В Антарктиді…

Як живемо завжди

На березі озера Кіш

Двоє з нас

Головне – жити

де

не звертай уваги на мою любов

Має бути як

Тому що ми не живемо

Ми розповідаємо

Як живемо завжди

На березі озера Кіш

Двоє з нас

Головне – жити

де

не звертай уваги на мою любов

Має бути як

Тому що ми не живемо

Ми розповідаємо