Glāze ūdens - Kaspars Dimiters

Krīt debesu aizkars tukšā visuma priekšā

Uz galda glāze ūdens un viss tajā iekšā

Tik maz ir vajadzīgs šai plašumā telpas

Jo lielāka pasaule, jo vairāk trūkst elpas

Kā nosargāt gleznu, ko aplaupa ota

Balts audekls dzīves ir košākā rota

Smagi kruzuļu putni tavu tukšumu dala

Šī dzīve nav krasts, tā ir vientuļa sala

Tev ir jāiet un jāiet, tikai paliec uz vietas

Tev pieder dzīvot, mīlēt un nemirt — vien trīs lietas

Aiz rītdienas nekas nesāksies no jauna

Būs kā mūžīgi bijis, dzims brīvība no kauna

Tava nemaņa un kritieni liek atgriezties un sākties

Līdz debesis glāzē iemācās neapmākties

Un mazais visums pār tevi kā modinoša rasa nolīst

Tavi pieredzes kilometri ir tikai viens solis

Divas pasaules caur tavu esamību traucas

Tās it kā ir viena otrā, taču nekad nesajaucas

Garām glāzei uz nakti ved nāves noblietēta taka

Tur it kā vajadzētu beigties, bet izlien mēness un ir tev aka

Ir vai nu meli vai nemeli, tikai nav patiesības

Tu negribi nomirt, jo nav tādas beigties gribas

Kaut kam tuvam, bet neredzamam tu čuksti: es nāku

Jo tu zini, ka nomirt ir vienīgais sākums

Nav debesu aizkars tava visuma priekšā

Uz galda glāze ūdens un zvaigznes iekšā

Aiz loga zem ielas dus tava svētā kauli

Viņš debesīs lūdz, lai tu kļūsti par sauli

Tikai nopūties un ej savā tālumā tuvā

Tik daudzi taču palika guļot un neatguvās

Tev nevajag vairāk kā palikt uz vietas

Dzīvot, mīlēt un nemirt — vien trīs lietas

Завіса небесна спадає перед порожнім всесвітом

Стакан води на столі і все, що в ньому

Так мало потрібно для цього величезного простору

Чим більший світ, тим більше дихання

Як захистити картину, пограбовану пензлем

Біле полотно – найяскравіша прикраса життя

Важкі колібрі ділять твою порожнечу

Це життя не берег, це самотній острів

Треба йти і йти, просто залишатися на місці

Ти маєш жити, любити і не померти - лише три речі

Післязавтра нічого не почнеться спочатку

Буде, як довіку, народиться свобода від ганьби

Ваші ковзання та падіння змушують вас повернутися та почати все спочатку

Поки небо в склянці не навчиться хмаритися

І маленький всесвіт спадає на вас, як пробуджуюча роса

Кілометри вашого досвіду – лише один крок

Через ваше існування стикаються два світи

Вони ніби знаходяться один в одному, але ніколи не змішуються

Стежка, насичена смертю, веде повз скло в ніч

На цьому вона повинна закінчитися, але місяць виливається, і там вам криниця

Є або брехня, або брехня, а правди немає

Ти не хочеш помирати, бо не хочеш кінця

Чогось близького, але невидимого ти шепочеш: я йду

Тому що ти знаєш, що смерть - це єдиний початок

Немає небесної завіси перед вашим всесвітом

Стакан води на столі та зірка всередині

За вікном під вулицею спочивають твої святі кості

Він молиться на небі, щоб ти став сонцем

Просто зітхніть і підіть у свою далечінь близько

Тому багато хто залишився в стані спокою і не одужав

Вам не потрібно більше, ніж залишатися на місці

Жити, любити і не вмерти - всього три речі