veca kapteina piedzivojumi Jurmala jeb deputata Smita bedigais gals - Kaspars Dimiters

Jūra tik zila kā fingāls zem acs

Saule kā mērkaķa dibens riet

Kapteiņa sirds kā pēdējais lats

Jahtai jūt līdzi uz grunti kas iet

Kaija kā nepieskaitāma kviec:

Pavej, pavej, tur cilvēki slīkst

Iedzeru uzkliedzu: taisies ka tiec

Reibumu traucēt vien reibums drīkst

Kaija tā pati brēc nu jau zvērs:

Reizē ar jahtu slīkst deputāts

Iedzeru skatos — nu nav vēl tas mērs

Lai liktos ka jāglābj ir slīcējs kāds

Nu jau tik bura no jahtas man māj

Un meiteņu roķeles četrupadsmit

Vienīgais vīrs kas debesis rāj

Tup masta galā un krūtīs sev sit

Brēc viņš kā kaija: es valstij šai dārgs

Neglābjiet vecenes — mani glābt laiks

Iedzeru nospļaujos: lai šim tiek zārks

Mīļāks par visu man sievišķu vaigs

Izglābis roķeles četrpadsmit drīz

Vai pirkstiņus precīzi septiņdesmit

Jūtu no tāluma remdenu brīz' -

Virs ūdens elš pēdīgreiz deputāts Šmits

Četrpadsmit rokas glauž pakausi man

Septiņdesmit pirkstiņi kutināt lien

Ai zaļās pudeles burbuļošan'

Ai maigās tirpas pa kauliem kas skrien

Zvaigznes pār jūru kā sērkoki kvēl

Pudele tukša un meitenes ļimst

Visiem tomēr ir valstsvīra žēl

Bet kaija kliedz līdzās: jauns vietā jau dzimst

Kālab tu noslīki, deputāt Šmit

Kālab ar septiņām bija tev flirts

Septiņas mutītes saka: oh shit

Kurai no mums pieder glābēja sirds

Slepeni bēgu no meitenēm es

Glābējs jau biju bet jums lai tiek cits

Zvaigžņu pilns vilnis krastā nes

Slīkoni vārdā deputāts Šmits

Ai jūra, viltīgā jūra

Ai sūrā dzīves īstenība

Море синє, як фінгал під оком

Сонце сідає, як мавпа

Серце капітана як остання лат

Яхта співчуває дну, що йде

Чайка кряче, як незліченна:

Досить, досить, там люди тонуть

Як напився, то кричав: досить буде

Тільки сп'яніння може перешкодити сп'янінню

Чайка кричить на одного звіра:

Разом з яхтою тоне депутат

П'ю погляди - ну ще не мер

Щоб здавалося, що потопельника треба рятувати

Ну а вітрило з яхти вже мені додому

А дівчачі ракети в чотирнадцять

Єдина людина, яка лає небо

Присідайте у верхній частині щогли і бийтеся грудьми

Він кричить, як чайка: мені дорога ця країна

Не рятуй стареньку — час рятувати мене

Плюю п'яний: нехай цей дістане труну

Жіноче обличчя мені дорожче за все

Врятували незабаром дівчаток чотирнадцять

Або рівно сімдесят пальців

Здалеку відчуваю теплу мить -

Депутат Шмітс востаннє пливе над водою

Чотирнадцять рук чешуть мені потилицю

Сімдесят пальців лоскочуть

Ой, пузир зеленої пляшки

О, тихі поколювання по кістках, що біжать

Зірки над морем світяться, як сірники

Пляшка порожня, а у дівчат течуть слинки

Усім, однак, жаль державного діяча

Але чайка поруч кричить: нова вже народжується

Чому ви втопилися, депутате Шміт?

Чому ти фліртував із сімкою?

Сім ротів кажуть о, лайно

У кого з нас серце рятівника

Я таємно від дівчат тікаю

Я вже був рятівником, але у вас може бути хтось інший

Хвиля, повна зірок, несе до берега

Сліконі звуть депутат Шмітс

Ой море, підступне море

О сувора реальність життя