mate - Kaspars Dimiters

Vīrs, kas senāk ziedus Gaujā kaisīja

Vakar linu virves cilpu taisīja

Svešam pārdots tīrums, vēl svešākam mežs

Viss kas bija toreiz — šoreiz jau ir svešs

Debesis caur jumtu raugās istabā

Izmisums ir kaprīzs — grib lai izdabā

Nenāk prieks pēc litra, ne pēc diviem nāk

Tā, kā bija toreiz, šoreiz nesanāk

Sieva purva dzelmē, palicis vien grozs

Dēls aiz restēm Rīgā, meita Rietumos

Šūpulīša vraks sen pažobelē pūst

Toreiz bij' kā toreiz, šoreiz — būs kā būs

Kampa viņš reiz bisi, zagli galēt nost

Tumsā ņēmās lode paša suni kost

Palicis bez drauga, sāka virvi vīt

Tas, kā bija toreiz, šoreiz nebūs rīt

Kaktā nokvēpusi mātes bildīte:

Būt par bildi viegli — dzīvot gan vairs ne

Ja tu satiec Dievu lūdz lai piedod māt

Toreiz biji līdzās — šoreiz neesi klāt

Atmirdz caurā jumtā savāds blāzmojums

Virves galu rokā vīrs to vēro drūms

Pēkšņi gaismā atskan mātes vārds tik maigs:

Toreiz viss vēl priekšā - šoreiz citāds laiks

Krīt no rokas virve — sirdī dzēliens ass

Mātes glāstam vīrs kā bērniņš padodas:

Ne sev pašam dzīvi, ne sev nāvi lemt

Toreiz tevi devu — šoreiz nāku ņemt

Māte to caur jumtu paceļ gaisos līdz

Kur to gaida sieva, suns un mūžīgs rīts

Lejā paliek virve — vienīgs liecinieks

Toreiz biji derīgs — šoreiz esi lieks

Чоловік, який розкидав квіти в Гауї

Вчора була зроблена петля з лляної мотузки

Чужому продали поле, ще чужому — ліс

Усе, що було тоді, цього разу вже чуже

Через дах в кімнату заглядає небо

Розпач примхливий - хоче потурати

Щастя не приходить ні після літра, ні після двох

Так, як було тоді, не відбувається цього разу

Дружина на дні болота, залишився тільки кошик

Син за гратами в Ризі, донька на Заході

Уламки колиски давно тліють

Тоді було, як тоді, цього разу буде, як буде

У таборі він вистрілить один раз, щоб убити злодія

У темряві куля почала кусати самого собаку

Залишившись без друга, він почав крутити мотузку

Те, що було тоді, цього разу не буде завтра

Мамина картина тліє в кутку:

Бути картиною легко, а жити – ні

Якщо ви зустрінете Бога, попросіть його пробачити вас

Ти тоді був там - цього разу тебе немає

У отворі даху блимає дивний відблиск

Чоловік із кінцем мотузки в руці похмуро дивиться на це

Раптом ім'я матері так тихо звучить у світлі:

Тоді ще все попереду – цього разу інший час

Падає з руки мотузка - колюча стріла в серце

Чоловік, як дитина, віддається маминій пестощі:

Не вирішувати самому ні життя, ні смерті

Тоді я тобі дав - цього разу я прийшов тебе забрати

Мати піднімає його через дах у повітря

Де чекає дружина, собака і вічний ранок

Внизу залишається мотузка, єдиний свідок

Тоді ти був добрий - цього разу ти зайвий