Divas Latvijas - Kaspars Dimiters

Vēl ne tik sen, pirms jaunā normāluma

Bars pukojās, bet pārāk nenoskuma

Bij' stadionos, arēnās un klubos

Kur priecāties, līdz kamēr neizrubos

Bij' mūzika, ko konvejieri ražo

Bij' masām brīvība, kas panesami važo

Un lielveikalu milzu katedrālēs

Kur ticēt mūžībai, kas tepat preču zālēs

Bij' sodu daudz kā kūtspakaļā nātru

Jā, radari, lai nenesies par ātru

Jā, nodokļi, bet vai no tiem kāds ģība

Bij' iekš kā aizmirsties, un tā bij' mantkārība

Te pēkšņi bāc!

— un pīrsings tavs zem maskas!

Visapkārt policisti, bākugunis, kaskas

Ne draugu pabučot, ne šefam gurnus gorīt

Nu lomkas tādas — skrobi grūti norīt

Nu pēkšņi tvarsta tevi naktī ielās

Cik tautā sodīto nu Panorāmā lielās

Viss apstājies — kā mocīts, skrējis mūrī

Kas pārāk lecas, notiesā, liek būrī

Bet tie tak savējie, ko paši ievēlējām

No tautas labākie, ar izredzēto spējām

Par mums tie rūpējas.

Un armija nāks talkā

Ar varu izārstēs, ne vidā pārāk smalkā

Nu vīruss tāds, ka visi potējami

Nu visi slimnieki un slimi visiem nami

Ar mūsu balsīm nokļuvušie spicē

Kā slimus dzīvnikus mūs testē, dezinficē

Un policists, kas tevi ņems pie žaunas

Vien klausīs pavēlēm, kas tam ik dienas jaunas

Kā kādreiz «troikas» — plika politika

Vien darīja, ko priekšniecība lika

Tā arī nacisti, kas līķus kalniem krāva

Vien darīja, ko pavēles tiem ļāva

Tāpat ar tiem, kas šodien karavīri

Liks šaut un šaus.

Un papīri būs tīri

Ir divas Latvijas, ko dalīs divās pusēs

Kas pavēl, vienā būs.

To pusē būs, kas klusēs

Bet otrā tie, kas pirmo plānus minēs

Tos pirmie izolēs, ar varu novakcinēs

Vairs nav ko brīnīties — viss notiks acu priekšā

Nav jāliek cietumā - jau visi tajā iekšā

Varbūt vēl Saeimu šo veco atlaist spēsim

Un jaunu, labāku, sirds mieram ievēlēsim

Varbūt tie dzeloņdrātis sudrabos vai zeltīs

Varbūt liks barakās un neļaus nosalt teltīs

Varbūt tie pažēlos — bez sāpēm iemidzinās

Bet to, ka tauta mēs, neviens vairs neuzzinās

Ir tautām dziesmas — mūžīgas un svētas

Ir tautās vienots spēks — tās Dieva izredzētas

Ja vergu bars, kam ‘draivs' ir mantkārība

Tad lai vairs neesam.

Un tā būs Dieva griba

Lai esam tauta

Tīra zelta vātīm

Lai baiļu nav mums

No varas dzeloņdrātīm

Не так давно, до нової норми

Натовп дувся, але не дуже сумував

Будьте на стадіонах, аренах і в клубах

Де бути щасливим до смерті

Bij' музика, яку створюють конвеєри

Була свобода для мас, яка стерпно скована

І в гігантських соборах супермаркетів

Де вірити у вічність, яка саме тут, у товарних залах

Було багато кари, як кропиви на дворі

Так, радари, не їдьте надто швидко

Так, податки, але хіба хтось від них падає в непритомність

Це було ніби забуття, і це була жадібність

Раптовий поштовх!

— і ваш пірсинг під маскою!

Кругом міліціонери, маячки, шоломи

Не цілувати друга, не мати задниці боса

Ну от і біда — крохмаль важко ковтати

Ну, раптом за тобою вночі на вулицях ганятимуться

Скільки покараних у «Панорамі»?

Все завмерло — наче мучиться, натикаючись на стіну

Того, хто занадто багато стрибає, засуджують, садять у клітку

Але це свої, які ми самі обрали

Найкращий із людей, зі здібностями обраних

Вони піклуються про нас.

І армія прийде на допомогу

З силою буде зцілювати, а не в середовищі надто тонким

Ну, вірус такий, що вакцинуватися можна кожному

Ну, всі хворі і всі хворі вдома

З нашими голосами ті, хто потрапив у колоски

Нас, як хворих тварин, перевіряють, дезінфікують

І міліціонер, який візьме вас за зябра

Він слухатиме лише нові для нього команди щодня

Як колись трійки – гола політика

Просто робив те, що казала адміністрація

Так робили і фашисти, які складали трупи на горах

Вони просто робили те, що їм дозволяв наказ

Так само і з тими, хто сьогодні є солдатами

Накаже стріляти і стрілятиме.

І папери будуть чисті

Є дві Латвії, які поділяться на дві половини

Хто командує, той буде в одному.

На їхньому боці будуть ті, хто мовчить

Але в другому ті, хто згадає про перші плани

Їх першими будуть ізолювати, примусово вакцинувати

Більше нема чого дивуватися – все станеться на ваших очах

Не треба садити в тюрму – всі вже в ній

Може, нам вдасться звільнити цю стару сейму

І виберемо для спокою нову, кращу

Можливо, колючий дріт буде срібний або золотий

Може, посадити в бараки і не замерзнути в наметах

Може, змилосердиться — безболісно заснуть

Але ніхто ніколи не дізнається, що ми — народ

Є пісні для народів, вічні і священні

Є єдина сила в народах – Богом обраних

Якщо купа рабів, чиїм «потягом» є жадібність

Тоді не будемо більше.

І на те буде воля Божа

Будьмо нацією

Чисте золото для ват

Нехай нас не буде страху

З колючого дроту влади