Les timides - Juliette

Les timides

Ça se tortille

Ça s’entortille

Ça sautille

Ça se met en vrille

Ça s’recroqueville

Ça rêve d'être un lapin

Peu importe

D’où ils sortent

Mes feuilles mortes

Quand le vent les porte

Devant nos portes

On dirait qu’ils portent

Une valise dans chaque main

Les timides

Suivent l’ombre

L’ombre sombre de leur ombre

Seule la pénombre

Sait le nombre

De leurs pudeurs de Levantin

Ils se plissent

Ils palissent

Ils jaunissent

Ils rosissent

Ils rougissent

S'écrevissent

Une valise dans chaque main

Mais les timides

Un soir d’audace

Devant leur glace

Rêvant d’espace

Mettent leur cuirasse

Et alors place

Allons Paris

Tiens-toi bien

Et vive la gare

Saint-Lazare

Mais on s'égare

On s’effare

On s’désempare

Et on repart

Une valise dans chaque main

Les timides

Quand ils chavirent

Pour une Elvire

Ont des soupirs

Ont des désirs

Qu’ils désirent dire

Mais ils n’osent pas bien

Et leur maîtresse

Plus prêtresse

En ivresse

Qu’en tendresse

Un soir les laissent

Du bout des fesses

Une valise dans chaque main

Les timides

Alors vieillissent

Alors finissent

Se rapetissent

Et quand ils glissent

Dans les abysses

Je veux dire

Quand ils meurent

N’osent rien dire

Rien maudire

N’osent frémir

N’osent sourire

Juste un soupir

Et ils meurent

Une valise sur le cœur

Сором'язливі

Воно ворушиться

Воно скручується

Воно пропускає

Він починає обертатися

Воно згортається

Мріє бути кроликом

Неважливо

звідки вони походять

Мої мертві листочки

Коли їх несе вітер

Перед нашими дверима

Схоже, вони носять

В кожній руці по валізці

Сором'язливі

стежити за тінню

Темна тінь їхньої тіні

Тільки темрява

Знає номер

Про їхню левантійську скромність

Вони мнуться

вони зникають

Вони жовтіють

Вони стають рожевими

Вони червоніють

розсипатися

В кожній руці по валізці

Але сором'язливий

Ніч зухвалості

Перед їхнім дзеркалом

мріє про космос

Одягніть їхню кірасу

А потім вгору

Поїдемо в Париж

Поводьтеся пристойно

І хай живе вокзал

Сен-Лазар

Але ми відволікаємось

Нам страшно

Ми збентежені

І ми йдемо

В кожній руці по валізці

Сором'язливі

Коли вони перекидаються

Для Ельвіри

Мати зітхання

мати бажання

Що хочуть сказати

Але вони не наважуються добре

І їхню господиню

Ще жриця

п'яний

Що в ніжності

Одного вечора залишити їх

З кінця сідниць

В кожній руці по валізці

Сором'язливі

Так старіти

Так кінець

скорочуватися

А коли ковзають

У безодню

я маю на увазі

коли вони помруть

Не смій нічого говорити

нічого не проклинати

Не смій здригатися

Не смій посміхатися

Лише зітхання

І вони вмирають

Валіза на серці