La belle abbesse - Juliette

Ben, quoi?

Vous n’avez donc jamais rien vu

Ou c’est-y que vous m’reluquez l’corsage?

Allez, les manants, laissez-moi l’passage

Et pour la bagatelle on est d’la revue

J’les sens, vos regards plantés dans mon dos

Mais moi, d’ce quartier j’suis aborigène

Ça m’donne bien l’droit d’avoir mon sans-gêne

Ça m’donne bien l’droit, l’droit d'être un rien crado

C’est vrai, c’matin, je m’suis même pas lavée

Je m’suis juste remis un peu d’bleu et d’rose

Juste pour maquiller quelques ecchymoses

Qu’la nuit dernière un salaud m’a gravées

Je m’suis pas brossé les chicots non plus

Tiens, pour faire comme si, redonne-moi une bière

Qu’est-ce que vous dites vous, là-bas, la rombière?

Reculez-vous si vous trouvez que j’pue!

Parce qu’il faudrait pas croire

Que parce que vous m’voyez

Accoudée là et sans adresse

Avec tout mon foutoir

Débordant de mes paniers

Que je n’suis rien qu’une drôlesse

Nageant dans sa bière et sa graisse

Une simple épave des bas-quartiers

Non !

Messieurs, vous devez saluer

L’impératrice

L’archiduchesse

La belle-en-cuisse

La belle abbesse

Celle qui passe comme une déesse

Provocatrice

Enchanteresse

Et qui crache sur votre pitié

Encore un petit dernier et pis salut!

Y faut que j’reparte vers ces rues en pente

Que depuis toujours j’inspecte et j’arpente

Comme si j’y cherchais un trésor perdu

Mais y a pas d’trésor, y a que d’la chiennerie

Des rentiers hargneux et des vilains mômes

Qui s' foutent de ma gueule bouffie d’hématomes

Et des accrocs béants dans ma lingerie

La nuit, j’suis divine, au rouge des néons

Fraîche comme les œillets chourés au cimetière

Que j’revends pour l’prix d’une rasade de bière

Aux travestis d’la rue Germain-Pilon

La nuit, c’est là qu’il y a de foutues clartés

Quand un jeune clodo me prend pour une pute

Ferme les yeux, m’enlace, enfin me culbute

Et me laisse heureuse et jambes écartées

T’es qui toi d’abord qui s’dit mon ami?

Un voyeur ou bien un d’ces ethnologues

Qui voudrait m’fourrer dans son catalogue

Eh ben, je vais p’t-être te répondre, tiens, j’ai besoin d’un demi

C'était y a longtemps…

Et pis non, j’sais plus

J’préfère la fermer, rester illusoire

N'être qu’une légende des plus provisoires

Un tag effacé dès qu’il aura plu

Une honte qui passe, un cauchemar vécu

Une tête de guignol battant la breloque

Un épouvantail que le vent déloque

Un instant montrant son cœur et son cul

Що?

Отже, ви ніколи нічого не бачили

Або ти дивишся на мене в ліф?

Давайте, селяни, пропустіть мене

А по дрібниці ми з журналу

Я відчуваю їх, твої очі прикуті до моєї спини

Але я, з цього району, я абориген

Це дає мені право мати свою безсоромність

Це дає мені право, право бути брудним нікчемою

Правда, сьогодні вранці я навіть не вмивався

Я просто одягнув блакитний і рожевий

Просто щоб замаскувати синці

Тієї останньої ночі виродок порізав мене

Свої корчі теж не чистив

Ось, щоб прикинутися, дай ще раз пива

Про що ти там говориш, негодя?

Відійди, якщо думаєш, що я смердю!

Тому що не варто вірити

Тому що ти бачиш мене

Спираючись там і без адреси

З усім моїм безладом

Переповнюється з моїх кошиків

Що я не що інше, як жартівник

Плавання в його пиві та його жирі

Простий уламок нетрів

Ні!

Панове, ви повинні відсалютувати

Імператриця

Ерцгерцогиня

Стегна краси

Прекрасна абатиса

Та, що проходить, як богиня

Провокаційний

Чарівниця

І хто плює на вашу жалість

Ще один останній і привіт!

Я мушу повернутися на ці круті вулиці

Що я завжди оглядав і оглядав

Ніби я шукаю якийсь втрачений скарб

Але там немає скарбів, тільки сука

Похмурі пенсіонери і пустуни

Кому байдуже моє обличчя, одутле від синців

І зяючі сльози в моїй білизні

Вночі я божественний, у червоному неоновому світлі

Свіжі, як гвоздики, зібрані на кладовищі

Що я перепродаю за ціною чарки пива

Трансвеститам вулиці Жермен-Пілон

Вночі ось де горять кляті вогні

Коли молодий бомж приймає мене за повію

Закрий очі, обійми мене, нарешті повали мене

І залишає мене щасливим і ногами нарізно

Хто ти в першу чергу, хто називає себе моїм другом?

Вуайерист чи один із тих етнологів

Хто хоче запхати мене в свій каталог

Ну, може, я тобі відповім, ну мені потрібна половина

Це було давно...

І ні, я вже не знаю

Я вважаю за краще закрити його, залишатися ілюзорним

Бути лише легендою найприблизнішою

Тег видаляється, як тільки йде дощ

Минуща ганьба, пережитий кошмар

Рогова голова б'є чарівність

Розплутане вітром опудало

Мить, що показує її серце та дупу