L'ivresse d'Abhu-Nawas - Juliette

Il s’est montré vêtu de lin

A la blancheur de lait

Ses yeux bleus comme le matin

Sous ses paupières languissaient

Et les roses tendres de ses joues

Bénisse qui les a crées

Je le regardais d’un regard fou

Et lui parlait d’une voix brisée:

«Pourquoi passes-tu sans ma voir

Alors que je consens à me livrer

Entre tes mains aux doigts d’ivoire

A te faire don de ma liberté?

"

Il me répondit: «regarde en silence

L’objet de tes instances !

Blanc est mon corps, blanc est le lin

Blanc mon visage et blanc mon destin

C’est blanc sur blanc

Et blanc sur blanc !

"

Il s’est montré dans un habit

Rouge carmin rouge cruel

Enflammées par le vin et l’envie

Mes paroles devinrent un appel:

«Dis-moi pourquoi malgré ton teint

Blanc comme l’astre de la nuit

Rougissent tes joues de satin

Colorées par le sang de ma vie?

"

«L'Aube me prêta son vêtement

Dit-il, mais le soleil lui-même

A donné ses rayons ardents

Pour habiller celui qu’il aime…

Regarde, regarde sans rien dire

L’objet de ton désir

Rouges sont mes joues, rouge mon habit

Rouges mes lèvres

Et le vin qui les unit

C’est Rouge sur Rouge

Et Rouge sur Rouge "

Il s’est montré vêtu de noir

Noir comme la sombre nuit

Ne daigna me donner un regard

Peu soucieux de mes soucis

Et je lui dis: «ne vois-tu pas d’ici

Exulter les envieux

Et rire mes ennemis

Qui voient ton abandon

Et voient mon désespoir?

Ah je le sais bien

Que tout n’est plus que noir

Noirs sont tes yeux

Noire ta chevelure

Noir…

Noir ton habit

Et noire ma déchirure

C’est noir, c’est noir sur noir

Et noir sur noir

Noir sur noir

C’est noir sur noir

Він показав себе одягненим у льон

До молочної білизни

Її очі блакитні, як ранок

Під її млявими повіками

І ніжні троянди її щік

Благослови, хто їх створив

Я дико дивився на нього

І промовила до нього зірваним голосом:

«Чому ти проходиш повз мене, не побачивши?

Поки я згоден здатися

Між твоїми руками зі слоновою кісткою

Щоб дати тобі свою свободу?

"

Він відповів: «Дивіться мовчки

Об'єкт ваших екземплярів!

Біле тіло моє, білий льон

Біле моє лице і біла моя доля

Це біле по білому

І біле по білому!

"

Він показав себе в костюмі

Жорстокий червоний кармін червоний

Розпалений вином і заздрістю

Мої слова стали закликом:

«Скажи мені чому, незважаючи на твій колір обличчя

Біла, як зірка ночі

Почервонійте свої атласні щоки

Заплямований кров'ю мого життя?

"

«Доун позичила мені свій одяг

Сказав, але саме сонце

Віддала свої вогненні промені

Одягати ту, яку любить...

Дивись, дивись, нічого не кажучи

Об'єкт вашого бажання

Червоні мої щоки, червоне моє пальто

Червоні мої губи

І вино, яке їх об'єднує

Це червоне на червоному

І червоне на червоному"

Він показав себе одягненим у чорне

Чорний, як темна ніч

Не зволюйте мене дивитися

Не звертаючи уваги на мої турботи

І я сказав йому: «Хіба ти не бачиш звідси

радіти заздрісникам

І сміються мої вороги

Хто бачить твою покинутість

І бачите мій відчай?

Ах, я це добре знаю

Що все просто чорне

Чорні твої очі

Чорне твоє волосся

Чорний…

Чорне твоє плаття

І чорна моя сльоза

Це чорне, це чорне на чорному

І чорне на чорному

чорне на чорному

Чорне на чорному