À voix basse - Juliette

J’ai un bien étrange pouvoir

Mais n’est-ce pas une malédiction?

Cela a commencé un soir

J’avais à peine l'âge de raison

J'étais plongée dans un roman

De la Bibliothèque Rose

Quand j’ai vu qu’il y avait des gens

Avec moi dans la chambre close

Qui donc pouvaient être ces gosses

Cette invasion de petites filles?

Que me voulaient ces Carabosse

Qui leur tenaient lieu de famille?

J’ai vite compris à leurs manières

A leurs habits d’un autre temps

Que ces visiteurs de mystère

Etaient sortis de mon roman

Ils jacassent

A voix basse

Dès que j’ouvre mon bouquin

Je délivre

De leurs livres

Des héros ou des vauriens

Qui surgissent

M’envahissent

Se vautrent sur mes coussins

Qui s'étalent

Et déballent

Linges sales et chagrins

Ils me choquent

M’interloquent

Et me prennent à témoin

De leurs vices

Leurs malices

De leurs drôles de destins

Mauvais rêve

Qui s’achève

Dès que je lis le mot «fin»

A voix basse

Ils s’effacent

Quand je ferme le bouquin

A voix basse

Ils s’effacent

Quand je ferme le bouquin

Depuis dès que mes yeux se posent

Entre les lignes, entre les pages

Mêmes effets et mêmes causes

Je fais surgir les personnages

Pour mon malheur, je lis beaucoup

Et c’est risqué, je le sais bien

Mes hôtes peuvent aussi être fous

Ou dangereux, ou assassins

J’ai fui devant des créatures

Repoussé quelques décadents

Echappé de peu aux morsures

D’un vieux roumain extravagant

J'évite de lire tant qu'à faire

Les dépravés et les malades

Les histoires de serial-killers

Les œuvres du Marquis de Sade

N’importe quoi qui est imprimé

Me saute aux yeux littéralement

Et l’histoire devient insensée

Car je n’lis pas que des romans !

Ainsi, j’ai subi les caprices

D’un Apollon de prospectus

J’ai même rencontré les Trois Suisses

Et le caissier des Emprunts Russes

Un article du Code Pénal

Poilu comme une moisissure

S’est comporté comme un vandale

Se soulageant dans mes chaussures

Ce démon qui vient de filer

Ça n’serait pas, -je me l’demande-

Un genre de verbe irrégulier

Sorti d’une grammaire allemande?

Je pourrais bien cesser de lire

Pour qu’ils cessent de me hanter

Brûler mes livres pour finir

Dans un glorieux autodafé

Mais j’aime trop comme un opium

Ce rendez-vous de chaque nuit

Ces mots qui deviennent des hommes

Loin de ce monde qui m’ennuie

Malgré les monstres et les bizarres

Je me suis fait quelques amis

Alors, j’ouvre une page au hasard

D’un livre usé que je relis

Et puis -j'attends je dois l’avouer-

Au coin d’un chapitre émouvant

Que vienne, d’un prince ou d’une fée

Un amour comme dans les romans

Comme dans les romans

A voix basse

Qu’il me fasse

Oublier tous mes chagrins

Qu’il susurre

Doux murmures

Des «toujours» et des «demain»

Qu’il m’embrasse

Qu’il m’enlace

Et quand viendra le mot «fin»

Je promets

De n’jamais

Plus refermer le bouquin

Я маю дуже дивну силу

Але хіба це не прокляття?

Це почалося однієї ночі

Я ледве досяг віку розуму

Я був занурений у роман

З бібліотеки Роз

Коли я побачив, що були люди

Зі мною в зачиненій кімнаті

Хто б могли бути ці діти?

Це нашестя маленьких дівчаток?

Що ті Карабоси хотіли від мене?

Хто зайняв їм місце сім'ї?

Я швидко розібрався в їхніх способах

У своєму одязі з іншого часу

Ось ці таємничі відвідувачі

Вийшли з мого роману

Вони базікають

Низьким голосом

Як тільки я відкриваю свою книжку

Я доставляю

З їхніх книг

Герої чи негідники

які виникають

переповнює мене

Валятися на моїх подушках

які розкинулися

І розпакувати

Брудна білизна і печалі

Вони мене шокують

здивуй мене

І візьміть мене свідком

З їхніх пороків

їхні хитрощі

Про їхні смішні долі

Поганий сон

який закінчується

Як тільки я прочитав слово "кінець"

Низьким голосом

Вони зникають

Коли я закриваю книгу

Низьким голосом

Вони зникають

Коли я закриваю книгу

З тих пір, як тільки мої очі приземляються

Між рядками, між сторінками

Ті самі наслідки і ті самі причини

Виявляю персонажів

На жаль для мене, я багато читаю

І це ризиковано, я це знаю

Мої господарі теж можуть бути божевільними

Або небезпечні, або вбивці

Я тікав від істот

Відштовхнув деяких декадентів

Від укусів, які не вдалося уникнути

Екстравагантного старого румуна

Я уникаю читання, скільки можу

Розбещених і хворих

Історії серійних вбивць

Творчість маркіза де Сада

все, що надруковано

буквально вискакує на мене

І історія стає божевільною

Бо я не просто читаю романи!

Таким чином, я терпів примхи

З листівки Apollo

Я навіть зустрів трьох швейцарців

І касир Російських кредитів

Стаття Кримінального кодексу

волохатий, як цвіль

Повівся як вандал

Полегшення в моєму взутті

Цей демон, який просто вислизнув

Не було б, -цікаво -

Різновид неправильного дієслова

З німецької граматики?

Я можу просто перестати читати

Щоб перестати мене переслідувати

Спаліть мої книги, щоб закінчити

У славному горінні книги

Але я люблю занадто сильно, як опіум

Це рандеву щовечора

Ці слова стають чоловіками

Далеко від цього нудного світу

Незважаючи на виродків і диваків

Я знайшов кількох друзів

Тому я випадково відкриваю сторінку

З потертої книжки, яку перечитую

А потім - я чекаю, повинен визнати -

За рогом рухомого розділу

Від принца чи від феї

Любов як у романах

Як в романах

Низьким голосом

Нехай він мене змусить

Забудь усі мої печалі

Що він шепоче

тихий шепіт

Про "завжди" і "завтра"

Нехай він мене поцілує

Що він мене обіймає

І коли прийде слово «кінець».

я обіцяю

Ніколи

Більше не потрібно закривати книгу