Der Krieg ist vorbei - Judith Holofernes

Sie setzen Geranien vor vernagelte Scheiben

Das mit den Fenstern wird wohl erstmal so bleiben

Man muss ja nicht seh’n, was die Ander’n so treiben

Ein paar von den Leuten, die hier wohnen seit Jahr’n

Sind nicht so, wie sie mal war’n

Sie trinken Tee aus zerbrochenen Tassen

Man muss manchmal einfach laufen lassen

Und nur wie für die, die an den Wänden verblassen

Sagen sie: «Schaut, vor dem Haus wird wieder gefegt!»

Bevor der Staub sich noch legt

Sie bau’n neue Türen in ihre wandlosen Zimmer

«Immer nur jammern würde alles verschlimmern»

Sagt die Frau aus dem Dritten, und sucht in den Trümmern

Nach einem Radio für ihren Balkon

Sie sagt, sie mag diesen Song

Und jedes Radio spielt ein Halleluja

Der Krieg ist vorbei

Und ich weiß nicht, wie man aufhört

Nur wie man anfängt

Nicht wie man aufhört

Nur wie man anfängt

Jedes Radio sagt «Hey, was machst du da?

Der Krieg ist vorbei

Zwei, drei, vier

Was machst du noch hier?»

Vor jedem Mauseloch sitzt ein fetter Kater

In jedem Haus hier wird ein toter Mann Vater

Ein Einkaufszentrum in jedem Krater

Sagt in leuchtenden Neonlettern: «Schau, alles blüht!»

Auch wenn die Asche noch glüht

Ein räudiger Bär tanzt in rasselnden Ketten

Er führt die Parade derer, die noch zu retten sind

Sie tragen die ander’n in ihren Betten

Und der mit dem Megafon sagt: Alles muss raus

Und malt ein Kreuz an mein Haus

Und der im Radio sagt «Hey, was machst du da?

Der Krieg ist vorbei.»

Er sagt: «Komm, lass die Waffe fallen!

Nimm meine Hand, meine Hand

Lass die Waffe fallen!

Nimm meine Hand, meine Hand

Lass die Waffe fallen!

Nimm meine Hand, meine Hand

Lass die Waffe fallen!

Nimm meine Hand, meine Hand

Lass die Waffe fallen!

Nimm meine Hand, meine Hand

Lass die Waffe fallen!

Nimm meine Hand, meine Hand

Lass die Waffe fallen!

Nimm meine Hand, meine Hand

Lass die Waffe fallen!

Nimm meine Hand, meine Hand

Lass die Waffe fallen!

Nimm meine Hand, meine Hand, meine Hand…"

Weiß nicht, wie man aufhört

Nur wie man anfängt

Nicht wie man aufhört

Nur wie man anfängt

Und jedes Radio spielt ein Halleluja

Der Krieg ist vorbei

Zwei, drei, vier

Was machst du noch hier?

Поставили герань перед прибитими шибками

Справа з вікнами, мабуть, поки що залишиться такою

Вам не потрібно бачити, що задумали інші

Кілька людей, які живуть тут роками

Не такі, як були

П’ють чай із розбитих чашок

Іноді потрібно просто відпустити це

І так само, як для тих, що вицвітають на стінах

Скажи: «Дивись, знову хату підмітають!»

Поки не осяде пил

Вони будують нові двері в своїх кімнатах без стін

«Просто скиглити все буде гірше»

Каже жінка з третього і шукає в завалинах

Після радіо на її балкон

Вона каже, що їй подобається ця пісня

І кожне радіо грає «Алілуя».

Війна закінчилася

І я не знаю, як зупинитися

Тільки як почати

Не як зупинитися

Тільки як почати

Кожне радіо каже: «Гей, що ти робиш?

Війна закінчилася

Два три чотири

Що ти досі тут робиш?"

Товстий кіт сидить перед кожною мишачою норою

У кожній хаті тут батьком стає мертвий

Торговий центр у кожному кратері

Яскравими неоновими літерами написано: «Дивись, все цвіте!»

Навіть якщо попіл все ще світиться

Почервонілий ведмідь танцює в ланцюгах, що брязкають

Він очолює парад тих, кого ще можна врятувати

Інших вони несуть у своїх ліжках

А той з мегафоном каже: Все має пройти

І намалюй хрест на моєму домі

А хто каже по радіо «Гей, що ти робиш?

Війна закінчилася».

Він каже: «Давай, кидай пістолет!

Візьми мою руку, мою руку

Кинь пістолет!

Візьми мою руку, мою руку

Кинь пістолет!

Візьми мою руку, мою руку

Кинь пістолет!

Візьми мою руку, мою руку

Кинь пістолет!

Візьми мою руку, мою руку

Кинь пістолет!

Візьми мою руку, мою руку

Кинь пістолет!

Візьми мою руку, мою руку

Кинь пістолет!

Візьми мою руку, мою руку

Кинь пістолет!

Візьми мою руку, мою руку, мою руку...»

Не знаю, як зупинитися

Тільки як почати

Не як зупинитися

Тільки як почати

І кожне радіо грає «Алілуя».

Війна закінчилася

Два три чотири

Що ти досі тут робиш?