Endstation - Joel Brandenstein, Moses Pelham

Wir zusamm’n, leere U-Bahn

Durch die Nacht und durch den Nebel

Fühlt sich an wie Malediven

Wie wir lachen, wie wir schweben

Mit deinem Kopf an meiner Schulter

Der Regen trommelt auf den Scheiben

Ich könnt für immer, immer bleiben

Wir sind längst schon gescheitert

Doch wir träumen immer weiter

Jeden Tag, auf jeder Fahrt

Während die gleiche Stimme sagt

«Aussteigen, Endstation!»

Kennen das Ende schon

Unsere Reise ist vorbei

Ich weiß, es ist ungewohnt, wenn sich kein Kampf mehr lohnt

Doch unsre Reise ist hier vorbei

Endstation

Ich musste diese Zeilen schreiben, während alle schliefen

Du und ich werden 'ne Einheit bleiben, bis auf die Malediven

Gegen alle Krisen, wir war’n manches Mal tiefer

Du sagst: «Ich kann es nie wieder», doch was dein Mann ist, Habiba

Ist 'n andres Kaliber, ich meine andere Waffen

Das, was wir haben, ist deeper, mir ist gleich, was der Schaffner sagt

Ich kämpf' schon so lang mit Blut und leit' grad die Wende ein

Am Ende wird alles gut — Scheitern kann nicht das Ende sein

Jetzt schreist du: «Machst du Witze?

Wir sind so am Arsch!»

Aber ich, ich bleib' hier sitzen, so wie Rosa Parks

Du weißt, ich kenne dich von allen Seiten, komm schon, Liebes

Diese Reise endet nicht vor dem Erreichen unsres Zieles

Aussteigen, Endstation!

Kennen das Ende schon

Unsere Reise ist vorbei

Ich weiß, es ist ungewohnt, wenn sich kein Kampf mehr lohnt

Doch unsre Reise ist hier vorbei

Endstation

Und ich weiß, dass es scheiße ist

Wir entgleisen, ich will das nicht

Muss die Notbremse zieh’n

Wir rasen drauf zu, unser Herz auf den Schien’n

Uns längst überrollt, unser Gegengift

Auf halber Strecke so krank, ich will das nicht

Ich will das nicht

Aussteigen, Endstation!

Kennen das Ende schon

Unsere Reise ist vorbei

Ich weiß, es ist ungewohnt, wenn sich kein Kampf mehr lohnt

Doch unsre Reise ist hier vorbei

Endstation

Ми разом, пусте метро

Крізь ніч і крізь туман

Відчуває себе як Мальдіви

Як ми сміємося, як ми пливемо

З твоєю головою на моєму плечі

Дощ барабанить по шибках

Я можу залишитися назавжди

Ми давно зазнали невдачі

Але ми продовжуємо мріяти

Щодня, у кожній подорожі

Поки той самий голос каже

«Зійди, остання зупинка!»

Ви вже знаєте кінець

Наша подорож закінчилася

Я знаю, що це незвично, коли більше не варто воювати

Але на цьому наша подорож закінчується

кінцевий пункт призначення

Мені довелося писати ці рядки, поки всі спали

Ми з вами залишимося одиницею, крім Мальдів

На тлі всіх криз ми іноді були глибшими

Ви кажете: «Я ніколи не зможу це зробити знову», але який твій чоловік, Хабіба

Це інший калібр, я маю на увазі різну зброю

Те, що у нас глибше, мені байдуже, що скаже провідник

Я так довго борюся з кров’ю і збираюся все змінити

Зрештою все буде добре — невдача не може бути кінцем

Тепер ти кричиш: «Ти жартуєш?

Ми такі обдурені!»

Але я буду сидіти тут, як Роза Паркс

Ти знаєш, я знаю тебе з усіх боків, давай любий

Ця подорож не закінчується, поки ми не досягнемо місця призначення

Зійди, кінець черги!

Ви вже знаєте кінець

Наша подорож закінчилася

Я знаю, що це незвично, коли більше не варто воювати

Але на цьому наша подорож закінчується

кінцевий пункт призначення

І я знаю, що це нудно

Ми зійшли з рейок, я цього не хочу

Треба витягнути екстренне гальмо

Ми мчимось до нього, наші серця на рейках

Охопив нас давно, наша протиотрута

На півдорозі такий хворий, що я цього не хочу

Я цього не хочу

Зійди, кінець черги!

Ви вже знаєте кінець

Наша подорож закінчилася

Я знаю, що це незвично, коли більше не варто воювати

Але на цьому наша подорож закінчується

кінцевий пункт призначення