Вечер и ночь - Ирина Богушевская

Мы проведём с тобою чудный вечер и чудную ночь,

И это будет наш последний вечер, последняя ночь.

Так суждено.

Не прекословь судьбе.

И помни — я всегда помню о тебе, о тебе.

Ведь мы родимся на страданье, чтобы,

Как искры, стремиться ввысь.

И посредине мироздания

мы как искры зажглись.

О, это был миг,

что проживёт в веках.

Но вот в последний раз

Я в твоих сгораю руках.

И снова, и снова, и снова

Я не могу промолвить «прощай».

Ветер ломает клёнам ветви,

И крылья улетающих стай

Вдруг так сверкают

В закатных лучах, в закатных лучах…

Нам остаётся лишь

Поцеловаться и промолчать.

О, как не хочется мне, нежный мой, ранить сердце твоё!

Но между нами встала воля неба, не быть нам вдвоём.

Век нашей любви

Короче дня мотылька —

И вот в последний раз

Я в твоих сгораю руках.

Мы проведём с тобою чудный вечер и чудную ночь.

И это будет наш последний вечер, последняя ночь.

Так суждено, не прекословь судьбе,

И помни — я всегда помню о тебе, о тебе.

Ми проведемо з тобою чудовий вечір і дивну ніч,

І це буде наш останній вечір, остання ніч.

Так судилося.

Не запереч долі.

І пам'ятай — я завжди пам'ятаю про тебе, про тебе.

Адже ми народимося на страждання, щоб,

Як іскри, прагнути вгору.

І посередині світобудови

ми як іскри спалахнули.

О, це була мить,

що проживе у віках.

Але ось востанній раз

Я в твоїх згоряю руках.

І знову, і знову, і знову

Я не можу промовити «прощавай».

Вітер ламає кленам гілки,

І крила злітаючих зграй

Раптом так сяють

У західних променях, у західних променях ...

Нам залишається лише

Поцілуватися і промовчати.

О, як не хочеться мені, ніжний мій, поранити серце твоє!

Але між нами встала воля неба, не бути нам удвох.

Вік нашого кохання

Коротше дня метелика —

І ось востанній раз

Я в твоїх згоряю руках.

Ми проведемо з тобою чудовий вечір і дивну ніч.

І це буде наш останній вечір, остання ніч.

Так судилося, не запереч долі,

І пам'ятай — я завжди пам'ятаю про тебе, про тебе.