Рио-рита - Ирина Богушевская

Засыпая, я вижу вновь,

Что балконная дверь чуть приоткрыта,

И кисейную тюль

В окно, где пыльный июль,

Выдувает капризный сквозняк.

Не скрывая свою любовь,

Тоня с Витей танцуют Рио-Риту,

Веки полуприкрыв, -

И этот странный мотив

Позабыть не могу я никак.

Ах, Рио-Рита!

Как высоко плыла ты над нами

Через страх и озноб, через восторг побед, -

Аргентины далекой привет!

Ах, Рио-Рита!

Как плескалось алое знамя!

В нашей юной стране был каждый счастлив вдвойне,-

Где все это?

Не было и нет.

Как вам, деточки, передать

Эту радость, когда вернулся Коля, -

В новой форме, седой

Почти, такой молодой!

Про повязку свою сказал: "Пустяк!"

Миновала его беда

И в Манчжурии и на Халхинголе.

День, когда он пришел,

И наши танцы и стол

Позабыть не могу я никак.

Ах, Рио-Рита!

Как высоко плыла ты над нами

Через страх и озноб, через восторг побед, -

Аргентины далекой привет!

Ах, Рио-Рита!

Как плескалось алое знамя!

В нашей юной стране был каждый юным вдвойне, -

Где все это?

Не было и нет.

Как вам, деточки, рассказать,

Что за дрянь наше дело стариково!

Столько продранных кофт и на локтях синяков!

Не дай Бог, если снова гололед.

Я проплакала все глаза,

Тоню с Витей свезя на Востряково,

Но, что Коли нет,

Вот скоро будет пять лет,

Мое сердце никак не поймет.

Ах, Рио-Рита!

Как высоко плывешь ты над теми,

Чьи тела зарыты, чьи дела забыты,

Чья душа разлетелась как дым.

Ах, Рио-Рита!

Ты сладка и жестока как время.

Позвучи чуть-чутъ - я все равно не хочу

Расставаться с воздухом земным,

Расставаться с воздухом земным

Засинаючи, я бачу знову,

Що балконні двері трохи прочинені,

І кисейний тюль

У вікно, де курний липень,

Видмухує примхливий протяг.

Не приховуючи своє кохання,

Тоня з Вітей танцюють Ріо-Ріту,

Повіки напівприкривши, -

І цей дивний мотив

Забути я не можу ніяк.

Ах, Ріо-Ріто!

Як високо пливла ти над нами

Через страх і озноб, через захоплення перемог, -

Аргентини далекий привіт!

Ах, Ріо-Ріто!

Як хлюпався червоний прапор!

У нашій юній країні був кожен щасливий удвічі, -

Де це все?

Не було і ні.

Як вам, діточки, передати

Цю радість, коли повернувся Коля, -

У новій формі, сивий

Майже такий молодий!

Про пов'язку свою сказав: "Мальдо!"

Минуло його лихо

І в Манчжурії та на Халхінголі.

День, коли він прийшов,

І наші танці та стіл

Забути я не можу ніяк.

Ах, Ріо-Ріто!

Як високо пливла ти над нами

Через страх і озноб, через захоплення перемог, -

Аргентини далекий привіт!

Ах, Ріо-Ріто!

Як хлюпався червоний прапор!

У нашій юній країні був кожен юним подвійно, -

Де це все?

Не було і ні.

Як вам, діточки, розповісти,

Що за погань наша справа старенька!

Стільки продертих кофт та на ліктях синців!

Не дай Боже, якщо знову ожеледиця.

Я проплакала всі очі,

Тоню з Вітей звіз на Вострякове,

Але що Коли немає,

Ось скоро буде п'ять років,

Моє серце ніяк не зрозуміє.

Ах, Ріо-Ріто!

Як високо пливеш ти над тими,

Чиї тіла зариті, чиї справи забуті,

Чия душа розлетілася, як дим.

Ах, Ріо-Ріто!

Ти солодка і жорстока, як час.

Позвучи трохи - я все одно не хочу

Розлучатися з земним повітрям,

Розлучатися з земним повітрям