Пароход - Ирина Богушевская

Набережные, парки и причалы.

Что любила, покажу я, но сначала

Tы послушай, что я пела

В час заката

Так недавно, не готовясь

К встрече с Тобой:

Пылает закат, играет труба

На тринадцатом этаже

И ветер несёт

Рой огненных нот,

И гаснет пожар в душе.

По тёмной реке идёт пароход,

И серебряный дым — за ним.

Растает вот-вот

На палубе тот

Единственный, кто любим.

Да, ещё я любила город —

Бедный, гордый.

Этот гонор, этот беглый,

Неровный говор.

Этот ласковый и страшный

Шёпот ночи

Эти маковки и башни — видишь внизу?

Так любила я и пела,

И вот что чудно:

Лишь любовь с собой сумела

Взять оттуда,

И теперь, когда взлетела прочь из тела,

Я люблю, и в этом дело,

Дело моё.

Увижу ли вновь тот майский парад,

Где ликует родной народ?

Там маки горят, блестит самолёт,

Торжественный хор поёт!

А вечером — салют!

Осталось пять минут!

Блистает парад-алле.

Играй, мой трубач, и смейся сквозь плач:

На нежной моей Земле

По тёмной реке идёт пароход,

И серебряный дым — за ним.

Растает вот-вот на палубе тот,

Единственный, кто любим.

Набережні, парки та причали.

Що любила, покажу я, але спочатку

Ти послухай, що я співала

В годину заходу сонця

Так недавно, не готуючись

До зустрічі з Тобою:

Палає захід сонця, грає труба

На тринадцятому поверсі

І вітер несе

Рой вогняних нот,

І гасне пожежа в душі.

Темною річкою йде пароплав,

І срібний дим — за ним.

Розтає ось-ось

На палубі той

Єдиний, хто любимо.

Так, ще я любила місто —

Бідний, гордий.

Цей гонор, цей втікач,

Нерівна говірка.

Цей ласкавий і страшний

Шепіт ночі

Ці маківки і вежі бачиш внизу?

Так любила я і спіла,

І ось що дивно:

Лише любов із собою зуміла

Взяти звідти,

І тепер, коли злетіла геть із тіла,

Я люблю, і в цьому справа,

Справа моя.

Побачу знову той травневий парад,

Де радіє рідний народ?

Там маки горять, блищить літак,

Урочистий хор співає!

А ввечері — салют!

Залишилось п'ять хвилин!

Блищить парад-але.

Грай, мій трубач, і смійся крізь плач:

На моїй ніжній Землі

Темною річкою йде пароплав,

І срібний дим — за ним.

Розтає ось-ось на палубі той,

Єдиний, хто любимо.