Офелия - Ирина Богушевская

Сквозь годы странствуют они,

Свою печаль неся в своих портфелях.

Вдоль улиц, где дрожат огни,

Летят рои покинутых Офелий.

Офелия, повремени!

Меня в молитвах помяни,

О фея.

Ты крылья прячешь в рукавах,

Чтоб крест нести не помешали крылья.

Сто милых, сердце разорвав,

В ста дальних странах от тебя укрылись.

Офелия, повремени!

Ты любишь каждого из них,

О, фея!

Где улеглась дневная пыль,

Где каблучки стучат, как кастаньеты,

Тебя окликнут из толпы

И пригласят на танец в ритме лета.

Лети, о лёгкая, кружись!

Недолга наша ласковая жизнь.

Вдоль улиц, вдоль ночных огней,

Неся свои утраты как трофеи,

Она летит и тень за ней.

Она сгорает, бабочка, Психея.

В венке из нелюбимых рук

Сгорает, ибо лёд вокруг,

Офелия,

Офелия.

Через роки мандрують вони,

Свій сум несучи у своїх портфелях.

Вздовж вулиць, де тремтять вогні,

Летять рої покинутих Офелій.

Офеліє, погоди!

Мене в молитвах згадай,

Офея.

Ти крила ховаєш в руках,

Щоб хрест нести не завадили крила.

Сто милих, серце розірвавши,

У стадальних країнах від тебе сховалися.

Офеліє, погоди!

Ти любиш кожного з них,

О, фея!

Де влягся денний пил,

Де каблучки стукають, як кастаньєти,

Тебе гукнуть із натовпу

І запросять на танець у ритмі літа.

Лети, о легка, крутись!

Недовго наше лагідне життя.

Вздовж вулиць, вздовж нічних вогнів,

Несучи свої втрати як трофеї,

Вона летить і тінь за нею.

Вона згоряє, метелик, Психея.

У вінку з нелюбимих рук

Згоряє, бо лід навколо,

Офелія,

Офелія.