Наперегонки с волной - Ирина Богушевская

Улечу в Марсель или в Афины,

Напоследок рыбакам спою,

И возьмут к себе меня дельфины

В стаю, как свою.

Растворят изменчивые воды

Облик мне наскучивший земной.

Средь дельфиньего народа

Обрету тогда свободу

Мчаться наперегонки с волной.

Наперегонки с волной,

То под Солнцем, то под Луной,

Повинуясь только зову, зову звёздных стай.

И уходит с каждой волной

То, что было раньше со мной,

Ведь дельфин не знает слова «Прощай».

Не броди по берегам пустынным,

Не зови, не жди — и не грусти.

Если б только смог ты стать дельфином,

Нам бы было по пути.

Если бы вошёл ты в эти воды,

То теперь бы наравне со мной

Под огромным небосводом,

Невесомый и свободный,

Мчался наперегонки с волной.

Наперегонки с волной,

То под Солнцем, то под Луной,

Мне не надо больше выбирать, я знаю путь.

И уходит с каждой волной

То, что было раньше со мной,

Ведь дельфин не знает слова «Забудь».

Память, страсть, надежду, вдохновенье,

Тысячи созвучий, ласк и книг, —

Всё отдам я за одно мгновенье,

Долгий, долгий миг.

Вечно будут кроны этих пиний

Поклоняться Солнцу и ветрам.

Вечно буду плыть дельфином,

Вечно буду в море синем

В салки с бесконечностью играть.

Наперегонки с волной,

То под Солнцем, то под Луной.

Никого не надо мне и ничего не жаль.

И уходит с каждой волной

То, что было раньше со мной,

Ведь дельфин не знает слова «Печаль».

Наперегонки с волной,

То под Солнцем, то под Луной,

никого не надо мне и ничего не жаль.

И приходит с каждой волной

То, что будет дальше со мной,

Ведь дельфин не знает слова «Печаль».

Полячу в Марсель або в Афіни,

Насамкінець рибалкам заспіваю,

І візьмуть до себе мене дельфіни

Стаю, як свою.

Розчинять мінливі води

Зовнішність мені набридлий земний.

Серед дельфінського народу

Знайду тоді свободу

Мчати наввипередки з хвилею.

Наперегонки з хвилею,

То під Сонцем, то під Місяцем,

Підкоряючись тільки кличу, кличу зоряних зграй.

І  йде з кожною хвилею

Те, що було раніше зі мною,

Адже дельфін не знає слова «Прощай».

Не броди по берегах безлюдним,

Не клич, не жди — і не суму.

Якщо б тільки зміг ти стати дельфіном,

Нам було б по дорозі.

Якщо би увійшов ти в ці води,

Те тепер би нарівні зі мною

Під величезним небозводом,

Невагомий і вільний,

Мчав наввипередки з хвилею.

Наперегонки з хвилею,

То під Сонцем, то під Місяцем,

Мені не треба більше вибирати, я знаю шлях.

І  йде з кожною хвилею

Те, що було раніше зі мною,

Адже дельфін не знає слова «Забудь».

Пам'ять, пристрасть, надію, натхнення,

Тисячі співзвучності, ласк і книг, —

Все віддам я за одну мить,

Довга, довга мить.

Вічно будуть крони цих піній

Поклонятися Сонцю та вітрам.

Вічно буду пливти дельфіном,

Вічно буду в море синьому

В салки з нескінченністю грати.

Наперегонки з хвилею,

То під Сонцем, то під Місяцем.

Нікого не треба мені і нічого не жаль.

І  йде з кожною хвилею

Те, що було раніше зі мною,

Адже дельфін не знає слова «Сум».

Наперегонки з хвилею,

То під Сонцем, то під Місяцем,

нікого не треба мені і нічого не жаль.

І приходить із кожною хвилею

Те, що буде далі зі мною,

Адже дельфін не знає слова «Сум».