Кафе «Экипаж» - Ирина Богушевская

В тот час, когда в приличных домах свет погас,

В тот час, под светом звездных сияющих глаз.

Они встречаются в кафе Экипаж,

Ее обычно провожает некий паж.

Они говорят: Привет и начинают джаз.

Не для тех, чье тело рядом, а душа вдалеке,

И не для тех, кто эту ночь смакует в каждом глотке, —

Она поет все песни только ему

И знает, что ему все это ни к чему —

Его ждет девочка с васильками в венке.

Пой песню, пой свою песню, пой,

А я могу только петь с тобою.

Пой песню, пой свою песню, пой,

Я оставляю тебя в покое.

Ты знаешь, не могу я отвести глаз,

Когда ты обнимаешь свой контрабас

Рукою,

Но мне на память

Остается лишь наш общий джаз.

Допев, они садятся за столик у окна.

В окно, как полагается, смотрит луна

И гладит тоненьким нетвердым лучом

Ее боа, его двойной бурбон со льдом

И лед, что целуется с его обветренным ртом.

Огонек сигареты, что дымится в руке,

По сравнению с ней кажется живым существом.

Она печалится, что он слишком молод,

И хочет быть с ним неразлучной, как серп и молот, —

С тем, кто ушел с девочкой с васильками в венке.

Пой песню, пой свою песню, пой,

А я могу только петь с тобою.

Пой песню, пой свою песню, пой,

Я оставляю тебя в покое.

Ты знаешь, не могу я отвести глаз,

Когда ты обнимаешь свой контрабас

Рукою,

Но мне на память

Остается лишь наш общий джаз.

Тієї години, коли в пристойних будинках світло згасло,

Тієї години, під світлом зоряних сяючих очей.

Вони зустрічаються в кафе Екіпаж,

Її зазвичай проводжає якийсь паж.

Вони кажуть: Привіт і починають джаз.

Не для тих, чиє тіло поруч, а душа вдалині,

І не для тих, хто цієї ночі смакує в кожному ковтку, —

Вона співає всі пісні тільки йому

І знає, що йому все це ні до чого.

На нього чекає дівчинка з волошки у вінку.

Співай пісню, співай свою пісню, співай,

А я можу тільки співати з тобою.

Співай пісню, співай свою пісню, співай,

Я залишаю тебе в спокої.

Ти знаєш, не можу я відвести око,

Коли ти обіймаєш свій контрабас

Рукою,

Але мені на пам'ять

Залишається лише наш спільний джаз.

Доспівавши, вони сідають за столик біля вікна.

У вікно, як годиться, дивиться місяць

І гладить тоненьким нетвердим променем

Її боа, його подвійний бурбон з льодом

І лед, що цілується з обвітреним ротом.

Вогник сигарети, що димиться в руці,

Порівняно з нею здається живою істотою.

Вона засмучується, що він дуже молодий,

І хоче бути з ним нерозлучною, як серп і молот, —

З тим, хто пішов з дівчинкою з волошками у вінку.

Співай пісню, співай свою пісню, співай,

А я можу тільки співати з тобою.

Співай пісню, співай свою пісню, співай,

Я залишаю тебе в спокої.

Ти знаєш, не можу я відвести око,

Коли ти обіймаєш свій контрабас

Рукою,

Але мені на пам'ять

Залишається лише наш спільний джаз.