Ангел моей печали - Ирина Богушевская

Я знаю: ты не хотел быть

ангел моей печали.

Ангел моей печали,

я верю: ты сам не знал,

что ты войдёшь в мое сердце,

как входит клинок из стали;

болью моей ты станешь

и ранишь меня, как сталь.

Однажды среди совсем других садов

мы свидимся снова.

Мы свидимся снова,

мы встретимся снова с тобой.

О, как же тебе тогда будет больно

за то, что ты сделал со мной

средь сада земного,

печальный ангел мой.

Я помню: ты говорил,

что мы будем навеки рядом,

будем навеки вместе.

Ты знал ли тогда, Бог весть,

что ты войдешь в мою плоть как стрела —

та стрела, что с ядом.

Станешь ты — Ангел Мести

с сердцем, жестоким как жесть.

Однажды среди совсем других садов

мы свидимся снова.

Мы свидимся снова,

мы встретимся снова с тобой.

О, как же тебе тогда будет больно

за то, что ты сделал со мной

средь сада земного,

печальный ангел мой.

И год за годом ты ведешь меня

по острию меча и,

Ангел Моей Печали,

я вижу: ты сам не рад.

И этот жребий тебе самому,

по-моему, странен,

но ты меня ранишь и ранишь —

навылет на этот раз.

Я напоследок улыбнусь тебе,

побелев под гримом,

а ты — двинешься мимо,

«привет» сказав невзначай.

Теперь ты, кажется, сделал все,

чтоб я стала дымом,

погасла и стала дымом.

И я становлюсь им.

Прощай.

Однажды среди совсем других садов

мы свидимся снова,

мы свидимся снова,

мы встретимся снова с тобой.

Не бойся, теперь я знаю все:

тебе пришлось это сделать со мной

средь сада земного,

печальный ангел мой.

Когда

среди совсем других садов

мы свидимся снова

мы свидимся снова

мы встретимся снова с тобой —

тебе будет больно,

прости, я-то знаю,

что ты не виновен

во всем, что ты сделал со мной,

печальный ангел мой.

Я знаю: ти не хотів бути

ангел моєї печалі.

Ангел моєї смутку,

я вірю: ти сам не знав,

що ти ввійдеш у моє серце,

як входить клинок зі сталі;

болем моїм ти станеш

і пораниш мене, як сталь.

Якось серед зовсім інших садів

ми знову побачимося.

Ми знову побачимося,

ми зустрінемося знову з тобою.

О, як тобі тоді буде боляче

за те, що ти зробив зі мною

серед саду земного,

сумний янгол мій.

Я пам'ятаю ти казав,

що ми будемо навіки поруч,

будемо навіки разом.

Ти знали тоді, Бог знає,

що ти ввійдеш у моє тіло як стріла —

стрілу, що з отрутою.

Станеш ти— Ангел Помсти

із серцем, жорстоким як жерсть.

Якось серед зовсім інших садів

ми знову побачимося.

Ми знову побачимося,

ми зустрінемося знову з тобою.

О, як тобі тоді буде боляче

за те, що ти зробив зі мною

серед саду земного,

сумний янгол мій.

І рік за роком ти ведеш мене

за вістря меча і,

Ангел Моїй Смутку,

я бачу: ти сам не радий.

І цей жереб тобі самому,

по-моєму, дивний,

але ти мене раниш і раниш —

навиліт на цей раз.

Я наостанок усміхнуся тобі,

побілів під гримом,

а ти — рушиш мимо,

«Привіт» сказав ненароком.

Тепер ти, здається, зробив усе,

щоб я стала димом,

згасла і стала димом.

І я стаю ним.

Прощай.

Якось серед зовсім інших садів

ми свидимось знову,

ми свидимось знову,

ми зустрінемося знову з тобою.

Не бійся, тепер я знаю все:

тобі довелося це зробити зі мною

серед саду земного,

сумний янгол мій.

Коли

серед зовсім інших садів

ми свидимось знову

ми свидимось знову

ми зустрінемося знову з тобою

тобі буде боляче,

вибач, я знаю,

що ти не винний

у всьому, що ти зробив зі мною,

сумний янгол мій.