Brooklandsvägen - Hootenanny Singers

Jag var nöjd och alltid mig själv till behag

Och trodde mig visst inte dum

Tills på Brooklandsvägen jag mötte en dag

En ungmö, som gjorde mig stum

Det var mitt i en doftande juninatt

Och österut åskan gick

Och jag ansiktet såg, fast ljuset var matt

Och det var blott ett ögonblick

Lågt ned, lågt ned

Där små lyktor gå ut och gå in

I ungmör, jag glömt eder alla för en

Och hon kan aldrig bli min

Hon såg på mig och log men teg

Hon log och strax försvann

Men ack, då gick min frid sin väg

Och min glädjes ström förann

Så ringen ej till aftonbön

I Brooklands klockor, där

I ringen Goodman upp ur sjön

Förrän jag på nytt blir kär

Lågt ned, lågt ned

Där små lyktor gå ut och gå in

I ungmör, jag glömt eder alla för en

Och hon kan aldrig bli min

Kring Fairfields kyrka vattnet står

I nu ren tidig höst

Men förrän hon på högland står

Skall ingen ge mig tröst

Väl Goodmans gård är havets sand

Sen många tusen år

Men den skall bli till åkerland

Förrän jag en hustru får

Så låt mig gå till Brookland blott

Då åter åskan går —

Ty där hon en gång lett så gott

Hon kanske åter står

Lågt ned, lågt ned

Där små lyktor gå ut och gå in

I ungmör, jag glömt eder alla för en

Och hon kan aldrig bli min

Я був щасливий і завжди задоволений собою

І точно не вважав мене дурним

Поки одного дня я не зустрівся на Бруклендсвегені

Молода дівчина, яка зробила мене німим

Було це посеред запашної червневої ночі

А на схід пішов грім

І я побачив обличчя, хоча світло було тьмяним

І це була лише мить

Низько, низько

Де гаснуть і заходять маленькі ліхтарики

В молодому маслі я вас усіх забув

І вона ніколи не може бути моєю

Вона подивилася на мене і посміхнулася, але мовчала

Вона посміхнулася і незабаром зникла

Але, на жаль, потім мій спокій пішов своїм шляхом

І потік моєї радості перед

Тому не дзвоніть вечірню молитву

У дзвіночках Брукленда, там

На рингу Гудман з озера

Перш ніж я знову закохаюсь

Низько, низько

Де гаснуть і заходять маленькі ліхтарики

В молодому маслі я вас усіх забув

І вона ніколи не може бути моєю

Вода стоїть навколо церкви Ферфілда

Зараз чиста рання осінь

Але перед тим вона стоїть у високогір'ї

Нехай ніхто не дає мені втіхи

Ну, ферма Гудмана — це пісок моря

Протягом багатьох тисяч років

Але це стане орною землею

Перш ніж отримати дружину

Тож дозвольте мені просто поїхати до Брукленда

Потім знову грім -

За те, де вона колись так добре вела

Вона може знову стояти

Низько, низько

Де гаснуть і заходять маленькі ліхтарики

В молодому маслі я вас усіх забув

І вона ніколи не може бути моєю