Ressam - Hidra

Kağıdı kopart yarana bas bu yaradır özüne sadık olan

Hiç bi' şeyim yok bir paket sigara bir de dağınık odam

Sesin kurtarır mı seni şu günah kaplı sabıkadan?

Hayat sigara gibi yanarken ömrüm saman kağıdı kadar

Bekledikçe can yakar bu adına zaman denebilir

Ve sevemeyen bi' adam nasıl bi' kadına zarar verebilir (nasıl)

Bi' boşluktu ordum fakat adına karar veremedim

Hayallerim basit fakat sapına kadar gene benim

Ders, sıkıntı, stres hepsi nargilem de dumandı

Sonra fazla bunaldım tetikte mide bulantım

Küçüktük biz hayatın hep oynadığı bir kumardık

Yine de gülerdik ve hepimiz sanki Kemal Sunal’dık

Bu suskunluk eseri şarkılar bu duman sesiyle

Hep birleşirken anlaşamam hiç bir cumartesiyle

Uyanmak zor olmuyor aslında su darbesiyle

Peki bu sesin yankılarına hangi duvar vesile?

Başlamışken ölümler bu takvimlere karışmaya

Tek bir cümle duyuyordum bu sancı geçer alış dayan

Ben de çocukken başladım hayatla küsüp barışmaya

Yani ben de sizler gibiyim zeki ama çalışmayan

Birleşince ölüm doğuyor nefretim kederlerimle

Her nedense aynı benim cennetim cehennemimle

Acı ve pişmanlık genelde cinnetin bedellerinde

Alın bütün şarkılarımı dinletin bedenlerinde

Sonbahar ve ayın dokuzu bir tarafta kitap kokusu

Cümleleri bozuk ve çok uzun, istiyordum o gelip okusun

Hep aklımda o tenin dokusu, terk edilmiş otelin konusu

Geçmişim bu sende o musun, al öyleyse kucak dolusu küfür

Benim şafaklarıma düşmeyen bir ses gibisin

Bilemem elli beş senelik radyolardan eski misin

Şans denen inatçı ressam çizmiyordu resmimizi

Benim işim ölümle be aşk sen sadece esprisin

Відірвіть папір, натисніть на свою рану, це та рана, яка вірна своїй суті

У мене нічого немає, пачка сигарет і моя безладна кімната

Чи врятує твій голос від цієї вкритої гріхом судимості?

Поки життя горить, як сигарета, моє життя як солом'яний папір

Чим довше чекаєш, боляче, це можна назвати часом

І як чоловік, який не вміє любити, може зашкодити жінці (як)

Моя армія була порожнечею, але я не міг визначитися з назвою

Мої мрії прості, але все ще мої до глибини душі

Уроки, неприємності, стреси — все це було димом у моєму кальяні.

Тоді я так перевантажений, що мене нудить насторожі

Ми були маленькими, ми були азартною грі, в яку завжди грало життя

Ми все одно сміялися, і всі ми були так, ніби ми Кемаль Сунал

Це пісні тиші, з цим звуком диму

Я не можу вжити жодної суботи, коли я завжди єдиний

Власне, від удару води прокинутися не важко.

Отже, яка стіна є причиною відлуння цього звуку?

Поки ми починали, смерті почали заважати цим календарям.

Я чув лише одне речення, цей біль пройде.

У дитинстві я почав ображатися і миритися з життям.

Тож я такий, як ти, розумний, але не працюючий

У поєднанні народжується смерть, моя ненависть з моїми печалями

Чомусь мій рай такий самий, як моє пекло

Біль і жаль, як правило, ціною божевілля

Візьми всі мої пісні і послухай їх у своєму тілі

Осінь і дев’яте число, з одного боку пахне книжками

Його речення ламані і занадто довгі, я хотів, щоб він прийшов і прочитав

Я завжди пам’ятаю текстуру цієї шкіри, предмета покинутого готелю.

Це моє минуле, ти теж його, візьми тоді купу лайок

Ти як голос, що не падає на мої зорі

Я не знаю, чи вам більше п’ятдесяти п’яти років радіо

Упертий художник, якого називали удачею, малював не нашу картину.

Моя робота зі смертю, любов, ти просто жарт