Gücüme Giden Yol - Hidra

Yazdıklarıma küfür eden yarım akıllı şairim

Ölümü andıran tebessüm ben kaç ölüme şahidim

Kimse benim sahibim olamaz çünkü ahirim

Geleceğimden habersiz hedeflerime kahinim

Gökyüzünde hilalim ol orada kal ömür boyu

Sen gidersen karanlıkta göremez önümü kör olurum

Bu kadar dertle savaşır halde gülümsemek zor durum

Kalemlerime çengi vurup şu Fatih’i durdurun

Öldüğümde bırakılan bikaç güldü mezarıma

Bikaç gündür araftaydım bekletildim el adına

Bi kadına bağlanırsan küfredersin inadına

O hiç senin olmayacak yazmalısın kitabına

Dışarı çıktım hava soğuktu ulan mont da giymedim

O sıra döndü gözlerim ve açığa çıktı hislerim

Parkelerde yalın ayaklı bir çocuk akistedir

Gökyüzünden huzur yağsın çok bi şey mi istedim?

Gücüme gitmez hiçbi şey yalanlara da alıştım

Akşamüstü savaş vardı seher vakti barıştır

Gücüme giden yolda engel çalıştım da çalıştım

Her adım rakibim oldu ben Hidra’yla yarıştım

Yazdıklarımı çalıyorum hem de Fatih Uslu’dan

Senden adam olmaz diyenler de şimdi sustular

Hayat bütün aldıklarını benim yüzüme kustu bak

Bi insanlık görüyorum hep kendine müslüman

Satırlarıma tek hece sığdırırsam mutluyum

Sanrılarla yola koyuldum ben hala umutluyum

Beni her şeyden çok sevenler ne oldu unuttunuz

Her diyarda güneş varken gökyüzüm bulutludur

Doğrudur ben de çok hatalar yaptım hayatta

Çelmeler taksalar da dimdik hala ayakta

Resmin yoksa semalarda kabus olur sabahlar

Her kapım kilitlidir ve Yaradan’ımda anahtar

Bana varanlar umutsuz ve durmadan hayıflanır

Yazdığımda başka bi ben ellerim zayıfladı

Orda burda küfür yerken yaptığım ayıplanır

Vurgularla vurduğumda son bi kez ayık kalın

Ben hiçbi şey anlamadım nasıl geçti bunca yıl

Hiçbi vakit ağlamadım gözyaşım içimde sır

Ölüm yalan olmalıydı yaşamalıydım bin asır

Aşamalıydı bütün yollar bak bileklerim nasır

Gücüme gitmez hiçbi şey yalanlara da alıştım

Akşamüstü savaş vardı seher vakti barıştır

Gücüme giden yolda engel çalıştım da çalıştım

Her adım rakibim oldu ben Hidra’yla yarıştım

Yazdıklarımı çalıyorum hem de Fatih Uslu’dan

Senden adam olmaz diyenler de şimdi sustular

Hayat bütün aldıklarını benim yüzüme kustu bak

Bi insanlık görüyorum hep kendine müslüman

Я напіврозумний поет, який лається на те, що я пишу

Посмішка нагадує смерть, скільки смертей я був свідком?

Ніхто не може володіти мною, тому що мій кінець

Я оракул своїх цілей, не знаючи свого майбутнього

Будь моїм півмісяцем на небі, залишайся там на все життя

Якщо ти підеш, я не бачу в темряві, я осліпну

Важко посміхатися, борючись із такою кількістю неприємностей

Зачепи мої ручки і зупини цього Фатіха

Подружжя пішли, коли я помер, сміялися на моїй могилі

Я пару днів у підвішеному стані, мене чекають від імені руки

Якщо ти прив’яжешся до жінки, то на зло проклянеш її.

Воно ніколи не буде твоїм, ти повинен написати це у своїй книзі

Вийшов, було холодно, пальто теж не одягнув

Ось тоді мої очі обернулися і розкрилися мої почуття

На паркеті з’являється боса дитина

Нехай з неба дощить мир, я просив забагато?

Ніщо не в моїй владі, я теж звик до брехні

Ввечері була війна, вранці мир

Я намагався і працював як перешкода на шляху до своєї сили

Кожен крок став моїм суперником, я змагався з Гідрою

Я краду те, що написав, а також у Фатіха Услу

Ті, хто каже, що ти не можеш зробити чоловіка, зараз мовчать

Дивись, життя викинуло мені в обличчя все, що завдало

Я бачу людство, завжди для себе мусульманина

Я щасливий, якщо вміщу один склад у своїх рядках

Я вирушив із марення, я все ще сподіваюся

Ті, хто любить мене більше за все, ви забули, що сталося

Моє небо хмарне, коли в кожній землі є сонце

Це правда, я теж зробив багато помилок у житті.

Навіть якщо вони спотикаються, все одно стоять на висоті

Якщо у вас немає картинки, то вранці на небі буде кошмар

Усі мої двері замкнені, а ключ у моєму Творцеві

Ті, хто доходить до мене, безнадійні і постійно сумують

Інший у мене, коли я писав, у мене ослабли руки

Це соромно, що я зробив, поки лаявся то тут, то там.

Залишайтеся тверезими в останній раз, коли я поповню його основними моментами

Я нічого не зрозумів, як пройшли всі ці роки?

Я ніколи не плакала, мої сльози таємні всередині мене

Смерть мала бути брехнею. Мені довелося прожити тисячу століть

Усі дороги були повільними, дивись мої зап'ястя черстві

Ніщо не в моїй владі, я теж звик до брехні

Ввечері була війна, вранці мир

Я намагався і працював як перешкода на шляху до своєї сили

Кожен крок став моїм суперником, я змагався з Гідрою

Я краду те, що написав, а також у Фатіха Услу

Ті, хто каже, що ти не можеш зробити чоловіка, зараз мовчать

Дивись, життя викинуло мені в обличчя все, що завдало

Я бачу людство, завжди для себе мусульманина