Çünkü Bu - Hidra

Sokak depresif bi' portre ve ben akşamın dibindeyim

Bu dert ortağım sigara şu an yalnızlık mühim değil

Caddenin birindeyim, düşünmedim kiminleyim

Bi' sarhoşum, bi' hastayım, bi' mevsimin dilindeyim

Bu nevrozla yaşamak istediğim hayali yaşlı bir ev

Uykularım somurtarak sabaha kapıyı açtı yine

Keşke bekleseydin fakat tren kaçtı bile

Yolcular çok alımlıydı, trenin ismi aşktı bi' de

Neyse geçmiş aynı yerde düşüşlerimi izlesin

Bu gülüşleri bi' şarkı kadar dinle, güneşe çiz resim

Odam kadar izbesin ve soğuk bir denizdesin

Çocukluk aşkı gibi bi' hıçkırıksın hep genizdesin

Soyutluğuna soyunduğum o oyunlardı keşkelerim

Ben susarsam içki kokan tüm kadınlar şevke gelir

Öfke benim sağ yanım sol yanımda dur geçme beni

Benle yürü de kadın o boş mezarları keşfedelim

Beni kendine istediğin gibi sor!

(sor)

Ama benden başkası yok

Beni odandan istediğin gibi kov!

Ben yine kalbine taş basıyo’m

Sen benim kadarsın evet ben de senin

Genelgeçer kuralı benim duyduğun her felsefenin

Tüm çakallar enselenir, kavrulur nedense tenin

Hoşça kallar ümitlendi, sen gülümse ben severim

Saçlarında rüzgarım, hem neşem hem de hüsranım

Ve üzgünüm ki benim, senin duyduğun en düz tanım

İnsanım, hayalleri olan basit bi' insanım

Tam ortasında doğmuşum sabah bi' 30 Nisan’ın

Martın ilk hararetiyle perdelerde sinek vardı

Hayat filmin en güzel yerinde giren bi' reklamdı

Bugüne kadar gerçek olan dilek var mı?

Adın gökkuşağıydı fakat saçlarında bi' renk vardı

Hangi duraktaysan orada bekler yorulmadan meleklerim

Şimdi bana yakın mısın sonum kadar?

Ve tek dostum saatlerce seyrettiğim soluk tavan

Belirsizim, sorum falan yok ne dersen olur tamam

Beni kendine istediğin gibi sor!

(sor)

Ama benden başkası yok

Beni odandan istediğin gibi kov!

Ben yine kalbine taş basıyo’m

Вулиця – це пригнічений портрет, а я на дні вечора

Це моя проблема партнера, сигарета, самотність зараз не головне

Я на вулиці, я не думав, з ким я

Я п’яний, я хворий, я на мові сезону

Уявний старий будинок, де я хочу жити з цим неврозом

Мій сон відчинив двері до ранку, знову надувшись

Я б хотів, щоб ви зачекали, але поїзд уже відійшов

Пасажири були дуже чарівні, потяг називався любов.

У всякому разі, нехай минуле дивиться, як я падаю на те саме місце

Слухай ці посмішки, як пісню, малюй на сонці

Ти так само відокремлений, як моя кімната, і ти в холодному морі

Ти гикавка, як дитяча любов, ти завжди в носі

Я б хотів, щоб це були ті ігри, які я намагався абстрагувати

Якщо я відчуваю спрагу, усі жінки, які пахнуть випивкою, будуть в ентузіазмі.

Злість справа від мене, тримайся зліва, не проходи повз мене

Ходи зі мною, жінко, дослідимо ті порожні гробниці

Проси мене як хочеш!

(сер)

Але крім мене нікого немає

Виганяй мене зі своєї кімнати, як хочеш!

Я знову наступаю на твоє серце

Ти такий же, як і я, так, я твоя

Загальне правило: будь-яка філософія, яку ви чуєте

Усі койоти дрімають, ваша шкіра чомусь обпікається

Прощай надія, ти посміхнись, я люблю

Я вітер у твоєму волоссі, і моя радість, і моє розчарування

І мені шкода, це найпростіший опис, який ви коли-небудь чули

Я людина, проста людина з мріями

Я народився в середині 30 квітня вранці

З першим березневим теплом на фіранках залетіли мухи

Життя було рекламою в найкращій частині фільму.

Чи збулися коли-небудь бажання?

Тебе звали веселка, але у твоєму волоссі був колір

Де б ти не був, мої ангели чекають невтомно

Ти зараз зі мною близький?

А мій єдиний друг — бліда стеля, на яку я дивлюся годинами

Я не впевнений, у мене немає жодних питань, що б ви не сказали, добре

Проси мене як хочеш!

(сер)

Але крім мене нікого немає

Виганяй мене зі своєї кімнати, як хочеш!

Я знову наступаю на твоє серце