Cri Du Coeur - Hervé Vilard

C’est pas seulement ma voix qui chante

C’est l’autre voix, une foule de voix

Voix d’aujourd’hui ou d’autrefois

Des voix marrantes, ensoleillées

Désespérées, émerveillées

Voix déchirantes et brisées

Voix souriantes et affolées

Folles de douleur et de gaieté

C’est la voix d’un chagrin tout neuf

La voix de l’amour mort ou vif

La voix d’un pauvre fugitif

La voix d’un noyéqui fait plouf

C’est la voix d’une enfant qu’on gifle

C’est la voix d’un oiseau craintif

La voix d’un moineau mort de froid

Sur le pavéde la rue de la joie…

Et toujours, toujours quand je chante

Cet oiseau-làchante avec moi

Toujours, toujours, encore vivante

Sa pauvre voix tremble pour moi

Si je disais tout ce qu’il chante

Tout ce que j’ai vu et tout ce que je sais

J’en dirais trop et pas assez

Et tout ça je veux l’oublier

D’autres voix chantent un vieux refrain

C’est leur souvenir, c’est plus le mien

Je n’ai plus qu’un seul cri du coeur:

«J'aime pas le malheur!

j’aime pas le malheur!»

Et le malheur me le rend bien

Mais je le connais, il me fait plus peur

Il dit qu’on est mariés ensemble

Même si c’est vrai, je n’en crois rien

Sans pitiéj'écrase mes larmes

Je leur fais pas de publicité

Si on tirait le signal d’alarme

Pour des chagrins particuliers

Jamais les trains ne pourraient rouler

Et je regarde le paysage

Si par hasard il est trop laid

J’attends qu’il se refasse une beauté

Et les douaniers du désespoir

Peuvent bien éventrer mes bagages

Me palper et me questionner

J’ai jamais rien àdéclarer

L’amour comme moi part en voyage

Un jour je le rencontrerai

A peine j’aurai vu son visage

Tout de suite je le reconnaîtrai…

Не тільки мій голос співає

Це інший голос, натовп голосів

Голоси сьогоднішнього чи минулого

Веселі, сонячні голоси

Відчайдушний, здивований

Розбиті серця і розбиті голоси

Усміхнені та панічні голоси

Божевільний від болю і радості

Це голос нової скорботи

Голос кохання живим чи мертвим

Голос бідного втікача

Голос утопленого, що хлюпає

Це голос дитини, який ми шльопаємо

Це голос страшного птаха

Голос горобця, який замерз на смерть

На бруківці вулиці радості...

І завжди, завжди, коли я співаю

Цей птах співає зі мною

Ще, ще, ще живий

Його бідний голос тремтить за мене

Якби я сказав все, що він співає

Все, що я бачив і все, що я знаю

Я б сказав забагато і мало

І все те, що я хочу забути

Інші голоси співають старий приспів

Це їхня пам'ять, це вже не моя

У мене лише один крик із серця:

«Я не люблю нещастя!

Я не люблю нещастя!»

І нещастя змушує мене почувати себе добре

Але я його знаю, він мене більше лякає

Він каже, що ми разом одружені

Навіть якщо це правда, я в це не вірю

Без жалю роздавлю сльози

Я їх не рекламую

Якби ми забили на сполох

Для особливих прикрощів

Потяги ніколи не могли ходити

І я дивлюся на пейзаж

Якщо випадково він занадто потворний

Я чекаю, поки він зміниться

А митники в розпачі

Можу добре розірвати мій багаж

Пальпуйте мене і запитайте

Мені ніколи нема чого декларувати

Любов, як я, йде в подорож

Одного дня я зустріну його

Навряд чи я побачив його обличчя

Зразу впізнаю...