Les oiseaux ont quitté la terre - Hervé Vilard

Pourquoi faut-il se souvenir

Pourquoi faut-il que la nuit rallume la mémoire

Que le silence parle si fort

Que le moindre coup de téléphone me fasse courir

Courir, comme si ma vie était suspendue à ce film

Qui ne me relie plus à rien

Qui ne me relie qu’au passé

Qui ne me relie qu'à ta vie

Les oiseaux ont quitté la terre

Et les hommes sont en enfer

Le soleil est un astre mort

Et moi, je vis encore

Plus un arbre, plus une fleur

Le printemps revient par erreur

Les avions ne s’envolent plus

Mais la vie continue

Moi je marche dans ce désert

Vagabon de la nuit

Les oiseaux ont quitté la terre

Tu es partie

Ma chambre a commencé là

Où tu passes en flash-back permanent sur l'écran géant

Où ton sourire se transforme en rire

Où ton corps sans arrêt

Danse, danse, un ballet d’amour et de muses

Funambule, léger

Sur le fil de ma vie

Qui ne me relie qu’au passé

Qui ne me relie qu'à ta vie

Les oiseaux ont quitté la terre

Et les hommes sont en enfer

Toi tu crois que je suis vivant

Mais non, je fais semblant

Comme à Saint-Malo en novembre

Quand on est sous la pluie

Je suis là tout seul à t’attendre

Tu es partie

Je deviens fou

Tu es partout.

Чому ми повинні пам'ятати

Чому ніч має відроджувати пам'ять

Що тиша так голосно говорить

Нехай найменший телефонний дзвінок змусить мене втекти

Біг, як моє життя залежить від цього фільму

Що мене вже ні до чого не пов’язує

Що лише пов’язує мене з минулим

Що лише пов’язує мене з твоїм життям

Птахи покинули землю

А чоловіки в пеклі

Сонце — мертва зірка

А я досі живу

Більше дерево, більше квітка

Весна повертається помилково

Літаки більше не літають

Але життя триває

Я ходжу по цій пустелі

Мандрівник ночі

Птахи покинули землю

Ти пішов

Моя спальня починалася там

Куди ви потрапите у постійний спогад на гігантському екрані

Де твоя посмішка перетворюється на сміх

Де ваше тіло постійно

Танець, танець, балет кохання та муз

Канатоходка, легка

На нитці мого життя

Що лише пов’язує мене з минулим

Що лише пов’язує мене з твоїм життям

Птахи покинули землю

А чоловіки в пеклі

Ти думаєш, що я живий

Але ні, я вдаю

Як у Сен-Мало в листопаді

Коли ми під дощем

Я тут сам, чекаю на тебе

Ти пішов

Я божеволію

Ти всюди.